Обряд поховання проводиться в Храмі
(Каплиці) або в домі померлого. Родичі за бажанням складають
життєпис і список померлих предків спочилого. Померлому на чоло
кладеться вінець білого кольору, у кишеню – металеві гроші,
хусточка, гребінець та ін. Жінці все це кладеться у передник. На
столі біля ніг спочилого горить свічка, яка стоїть у пшениці,
поруч – склянка води, на яку кладеться скибка хліба. Дзеркала в
хаті накриті.
ОБРЯД ПОХОВАННЯ
Обрядові речі: Триглав
(Алатир), Трисвічник, Дзвоник, Требник, чаша з Водою, чаша із
Зерном, кропило, кадило з ладаном, свічка для померлого, свічки
для присутніх. На гробки: Требник, чаша з Водою, кропило,
розтовчена крейда, Прохідна молитва, ріжок і вино.
Помічник запалює Трисвічник на Вівтарі. У руках спочилого горить
свічка (у коробочці). Взяти Триглав (Алатир), стати біля ніг
спочилого і вклонитися йому:
Відправа на відхід душі побратима (посестри) (ім’я) до
Лук Сварожих.
Стати до Вівтаря. Помічник роздає людям свічки, запалені
від Трисвічника. Можна використати дзвоник.
Кличу Силу Рода Всевишнього,
Богів Рідних собі у допомогу, на поміч добру!
Прийдіть, Предки Святі, душі захистіть від нечисті всякої,
як Сонце встає – ніч відступає, так зле, недобре
нас не бачить і не чує, стороною минає!
Прийдіть, прийдіть Боги Рідні,
Дитину свою зустрічати,
Русина(ку) православну вітати,
Душу приймати, до Предків вести,
В Ірій Світлий проводжати.
Хай зустріне його Батько Сварог і Мати Рожаниця,
Візьмуть під білі рученьки, у Хором Небесний ведуть,
Бо він (вона) є русин(ка) праведний(а), Православний(а),
З Богами поєднаний(а) із Родом сопричащений(а)!
Слава Богам!
Хвалимо Сварога, що створив світ, – це Бог Прави, Яви і Нави, се
маємо їх во істину.
Мовив Сварог Ору, прабатькові нашому: “Як Мої творіння створив
вас од перст Моїх. І хай буде сказано, що ви – сини Творця, і
поводьтесь як сини Творця. І будете як діти Мої, і Дажбог буде
Отець ваш. Того мусите слухатись, і той вам скаже, що маєте
діяти; і як мовить, так і творіть, доки не прийдете до Лук
райських”.
Світ не мав початку і світ не матиме кінця – світ був, світ є, і
світ вічно буде. Це найвища таїна Твоя, Свароже наш, таїна
безперервного Кола Світобудови. Існує вічне Коло Перетворень.
Тіло спочилої Людини оновлюється в тілі новонароджених близьких
і далеких родичів. Оновлюється її образ, ознаки її спадковості.
Свароже, Ти правдивий Бог наш. Ми – Твої сини і дочки. Ти,
Всемилосердний, опікуєшся нами на Землі і у Раю Небесному. Ти
душу нашу обезсмертнюєш, щоб вона була поєднана з Предками і
потомками нашими. Слава Тобі, Свароже наш!
Х: Слава, слава, слава!
Вседайному Богу!
Господарю Богу –
Рідному Сварогу!
Брати і сестри, душа спочилого(ої) (ім’я) іде до Лук Сварожих. І
ми все, що вона мала доброго, вдячним словом поминаємо, щоб
святилися Добро, Любов, Прощення і вічна Пам’ять про душу щедру.
Зачитати життєпис покійного (за бажанням родичів).
Достойний(на) (ім’я), серце земного життя
твого погасло. Та не погасне рідний образ твій ніколи в серцях
наших. Та не забудеться слово твоє щире ніколи в серцях наших.
Вічна пам’ять тобі!
Всемилосердний Свароже, Ти завжди і всюди зі своїми синами і
доньками, вони бо є помічниками Твоїми. Силами могутніми і
таємними через Господа нашого Бога ми поєднуємося зі святими
душами Предків. Пом’янемо Рід спочилого(ої) і проголосимо велику
славу Предкам нашим, які перебувають у Сварзі.
Згадати Рід спочилого(ої) (за бажанням родичів).
Віримо: Душі Предків наших, які відійшли у Вічність, є
Святими.
За святі Душі Предків рідних до Бога нашого помолімося.
Щоб зі святими Душами Предків рідних ми були у єдності і берегли
державу Роду нашого Русь-Україну, до Бога нашого помолімося.
Свароже Всемогутній, Слава Тобі! Ти і ми – одна сутність Духа і
Тіла, Ти самоутверджуюча Дія вічного Буття. Слава Сварогу!
Х: Слава, слава, слава!
Вседайному Богу!
Господарю Богу –
Рідному Сварогу!
Любий(а) побратиме (посестро) (ім’я), стрінуть
тебе у Луках Сварожих славні Предки твої. І душу твою добру
приголублять. І будеш ти, як рідний(на) між рідними, і не
зостанешся у забутті – будеш вічно перебувати в Пам’яті Роду
свого.
До Раю Небесного прибувши, згадай смутки і радощі наші. І прости
родині своїй, прости побратимам і посестрам своїм, коли, може,
хтось нерозважливим словом засмутив серце твоє.
Рід твій в усьому Світі відчув, що твоє добре серце перестало
битися. Бо є таїна таїн – невидимими шляхами поєднане життя сина
і дочки, матері й тата, бабусі й дідуся з усім Родом. І людина,
яка навіки спочила, далі живе в серці Роду свого, і житиме доти,
поки житиме пам’ять про неї.
Брати і сестри, як вода Дніпрова, випаровуючись, підноситься до
Неба, стає хмарою і не вмирає, а знову повертається до рідного
лона Дніпра святого, так і людина, спочивши, відходить у Світ
Предків Рідних і знову повертається у Світ Нащадків Рідних.
Велика таїна Твоя, Свароже наш!
Уся родина, усі ми, тут присутні, стоїмо, осяяні вірою у життя
вічне. Вік проживши, довгий чи короткий, людина входить у світ
Мрії. І так, як після ночі постає день, так після смерті постає
життя. Існує коло вічного життєоновлення. І тому внуки подібні
до дідів. І ті русини-українці, які жили сотні літ тому, і ті,
які живуть сьогодні, подібні самі до себе. І спочилий(ла) житиме
в душі й тілі народу рідного і нині, і завжди.
Х: О Великий Свароже, зорею
Шлях сія до Небесних Осель.
Поєднай мирну душу з душею Двічі
Тата Оря і Матері Лель.
О Великий Свароже, ми знаєм
Твій Закон – Твоє вічне Буття,
Що померши, в Тобі воскресаєм Двічі
Неповторністю душ і життя.
Волхв осипає зерном покійного, промовляючи:
На життя вічне Роду нашого засівається!
БІЛЯ БУДИНКУ ПЕРЕД ХОДОМ
Це Рід Всевишній утвердив життя вічне у
Сварзі Синій,
у собі єднаючи духовне і тілесне, видиме і невидиме.
Святістю своєю він все суще наситив і від того усе має свій дух.
Та найбільше Світла Рода Всевишнього в душах людських закладено,
що Відогнем вічним у них горять, се він заповів нащадкам своїм
Працювати у Світі Білому, укріплюючи вічність душ своїх.
Тож раз за разом приходимо ми у Колі Живого Явлення на Землю
Святу, і так приходячи долаємо шлях тілесний для розвитку
духовного, від життя людського ідучи до життя Божеського, по
діяннях наших славних, спочиваємо в Ирії Світлому, в Роді
Всевишньому на щабель вище піднімаючись, з Предками поєднуючись
і в щасті перебуваючи, а по тому як час настає, тіло нове
отримуємо, в Яву повертаючись, призначення своє виконувати.
Коло за колом, життя за життям по Праві живучи слав’янин душу
свою вдосконалює, доки час не настане у Праві жити, з Богами
єднатись і в Богові перебувати!
Слава Роду Всевишньому!
Брамо Небесна, відкрийся,
Дай Предкам Славу!
Предки наші любі,
Дякуємо вам за здоров’я, за силу,
Що ви нам від Богів Рідних посилаєте,
У справах земних допомагаєте.
Нехай Сварог оберігає Вас і надає Вам Силу!
Щасливо перебувайте у Світі Духовному,
Нами опікуючись!
Нехай вічно існує зв’язок поколінь –
Священний живий зв’язок між нами!
Слава Духу Предків наших!
Слава усім Рідним Богам!
Любий(а) побратиме (посестро) (ім’я), з любов’ю до Бога нашого,
з любов’ю до роду свого, з добрим серцем і чистою душею ти
врочисто зібрався(лася) в далеку дорогу Вічності.
А ми вже чуємо, як вісники на конях скачуть до захода сонця,
Аби управити його човен золотий до ночі,
аби віз із волами сумирними тягнути по степу синьому.
Там бо ляже Сонце спати в ніч.
Уславимо Батька Велеса, яко царя Нави – Світу потойбічного. Це
він відправляє у Наву померлих, а звідти привозить отрочат і
веде їх до світу Явного.
Молимо Велеса, отця нашого,
хай потягне в небі комонь Суражіїв,
хай зійде на нас сурі вішати, золоті кола вертячи.
То бо Сонце наше, яке освітлює домове наші,
І перед його лицем блідне лице вогнищ домашніх.
Цьому Богу вогнику Симарглу речемо показатися
і встати на небі і так бути до блакитного світу.
У добру дорогу побратиме (посестро). Рушайте.
ПОРЯДОК ХОДУ
Попереду тримають образ спочилого; Хрест; трохи позаду
–прапороносці з похиленими прапорами; жінки з вінками; далі
несуть кришку труни, на якій зверху лежить хліб із сіллю; далі
йде Волхв, труна зі спочилим (ногами вперед), за якою йдуть:,
родичі та інші присутні. Той же порядок вилаштовується і на
цвинтарі, якщо перевозились автотранспортом. Чоловікам і жінкам,
що несуть кришку, домовину, вінки, перев’язують руку хустинкою.
Треба мати: два стільці (носилки), молоток, цвяхи, рушники для
опускання труни, лопати.
НА КЛАДОВИЩІ
Труну зі спочилим ставлять біля могили ногами на схід.
Стати біля ніг:
Хвалимо Сварога діда Божого,
Який тому Роду Божому є начало
і всякому Роду криниця вічна,
яка витікає од джерела свого і ніколи не замерзає!
А тої води живої п’ючи, живемо,
допоки не прийдемо до Нього як свої,
прибудемо до лук Його райських.
Роде Всевишній, ти тримаєш у собі все видиме і невидиме,
Ти Правда і Добро, Любов і Справедливість.
Велика милість твоя, ти праведників винагороджуєш,
Ти кривдників милуєш, заблукалих рятуєш,
Життям нашим опікуючись через Богів Рідних!
Це ти призначив нам закони Прави через життя явне пізнати,
Випробування долаючи, душу шляхетною працею освячувати!
Рідних любити, по Правді жити, шлях свій честю засівати
Щоб Слава проростала!
Пішов з життя побратим (посестра) наш(а) (ім’ярек),
Тож прийми у царстві своєму духовному і винагороди його (її)
По справах його (її) достойних, по справах його (її) праведних,
Пробач вчинки недобрі, кривду вільну, а чи невільну,
Духом своїм Всесвітлим очисть його (її) і захисти!
Велесе Батько наш! Дай спокій душі Русина(ки) Православного(ї)!
Хай прибуде з нею радість буття вічного, у Світлі Рода
Всевишнього!
Хай прибуде з нею Дух Роду Православного, щоб була вона з
Предками і Нащадками в злагоді! Ми добрим словом її поминаємо,
діяння славимо і перед Богами свідчимо єдність Роду нашого у
трьох світах!
Слава Богам!
Взяти Прохідну молитву, зачитати:
Прохідна молитва. В райських оселях Предків Рідних
посели, милосердний Свароже, спочилого(лу) (ім’я),
бо це творіння Твоє, Твоя любов і Твоє милосердя. Ти,
Всеправедний Боже, обезсмертнюєш дітей своїх Духом Святої Віри,
Духом Пам’яті Вічності у Вічності Роду.
Покласти Прохідну молитву у труну в головах спочилого(ої).
Побратиме (посестре), відкриєш ворота і ввійдеш у них.
То красен рай слов’янський;
і там Рай-ріка тече, що відділяє Небо від Яви.
І Числобог рахує дні наші і говорить Богові числа свої,
чи бути дню Сварожому, чи бути ночі.
І засинають люди, бо всякий живий во дні Божім,
а вночі – хтось інший…
Прощайтеся.
Родичі і близькі кажуть останні слова і прощаються. Свічку
і квіти з труни забирають (опісля кладуть їх на могилу),
розв’язують руки і ноги, мотузки залишають у труні. Труну
закривають, забивають. Труна кропиться і опускається в яму.
Взяти зерно і засіяти труну у ямі:
На життя вічне Народу нашого засівається. Вічна тобі пам’ять.
В чотири кути ями лопатою кинути землю:
В ім’я святого Триглава. Вічна тобі пам’ять!
Землю тричі кидають родичі і всі присутні. Потім починають
загортати лопатами.
Матінко наша рідна, Замунь наша славна!
Ми, вірнії діти твої, щодень тебе слухаємо,
І бачимо допомогу твою у справах наших.
Ти нас годуєш і оберігаєш, від усього злого захищаєш.
Дякуємо тобі за сили, які ти даєш нам,
Що здоров’ям і доблестю у нас проростають.
Ми тебе повік берегти будемо.
Прийми сили наші душевні собі у допомогу,
Щоб на нашій землі панували мир і злагода,
Щастя і достаток, щоб з Богами Рідними
Жили ми в єдності
І були перед Родом Всевишнім славними
Русичами-Українцями Православними!
Слава Матері Землі і всім Богам Рідним!
Х: Розляглися степи на всі сторони,
Відкричали в степу чорні ворони.
Подніпровські сади стали білими. Двічі
І летять журавлі над могилами.
Де шукати мені долі кращої,
Крім землі, де лежать мої пращури?
Земле рідна моя, краю зоряний! Двічі
Твої щедрі поля серцем зорані.
Повторюється перший куплет.
Коли вже нагорнутий гробок і стоїть Хрест (або пам’ятний знак),
читати:
Господе наш, Ти Святий Дух Роду нашого. В Тобі життя, в
Тобі сила, в Тобі розум і любов народу нашого. І щасливимось ми
щастям народу нашого. І вічніємо ми вічністю народу нашого. Ти –
Безсмертний, бо наш народ безсмертний Твоїм безсмертям, Господи
наш!
Х: О Великий Свароже, зорею
Шлях сія до Небесних Осель.
Поєднай мирну душу з душею Двічі
Тата Оря і Матері Лель.
Вічна пам’ять про душу спочилу,
Пам’ять світла, як сонце, свята.
Уквітчаєм любов’ю могилу Двічі
На безсмертя – на вічні літа!
Поєднай мирну душу із Світом
Рідних Весен, Ланів і Дніпра,
Щоб жила вона променем-квітом Двічі
У Безсмертній Святині Добра.
О Великий Свароже, ми знаєм
Твій Закон – Твоє вічне Буття,
Що померши, в Тобі воскресаєм Двічі
Неповторністю душ і життя.
Святою Таїною Сварожої Вічності і Всюдисущості засвідчую, що
любий син (дочка) відправляється до осель Предків рідних.
На могилі накреслити крейдою хреста (або блискавку):
Печать дара Духа Святого.
Окропити водою могилу. Жінки уквітчують могилу.
Коли пісня закінчується, Волхв вклоняється могилі. Хтось із
родини запрошує присутніх на поминальний обід.
Якщо Волхв присутній на поминальному обіді, то перше слово
надається йому:
Брати і сестри, душа спочилого(ої) (ім’я) пішла До Лук
Сварожих. І ми все, що вона мала доброго, вдячним словом
поминаємо, щоб святилися Добро, Любов, Прощення і вічна Пам’ять
про душу щедру. Хай душа твоя пребуде в спокої. Мир праху
твоєму. Земля тобі пухом!
ДЖЕРЕЛА:
- Велесова книга: Легенди. Міти. Думи. Скрижалі буття українського народу. I
тис. до н.д. – I тис. н.д. / Упорядкування Б.І.Яценка. – К.: Індоєвропа, 7502
(1994). – 320 с.
- Волхв Межимир. Малий Требник Рідної Православної Віри. – К.: Духовне видання
РВ РПВ, 7513. – 158 с.
- Силенко Л. Мага Віра. – Канада, США: видавництво РУНВіри, 1979.
– 1427 с.
- Священна книга обрядів. Требник. – Нью-Йорк: виданництво РУНВіри, 1991. –
112 с.
