У народній традиції, описує Валерій Войтович, Михайло – опікун звірів
та захисник мисливців. Ще у стародавні часи він допоміг людині добувати
для прожитків їство, мед, хутро, а також приручити дикого собаку,
котрий, як казали ще волхви “вивів людину в люди”. Миха навчив звірину
розуміти людську мову, а вибраних людей розуміти мову звірів і птахів.
Про славного молодця Михайла згадується у стародавній колядці, в якій
чарівна королівна-Зоря прибуває до свого молодця, щоб стати жоною:
Славен, славен молодець
Михайло,
Як був славен да й прославився,
Написав листа до королівни.
Вона йому одписує:
“Ой гордуй, не гордуй, коня не мордуй,
Та я до тебе сама прибуду.
Буду йти лісом та з лютим звірем,
Буду йти полем та з буйним вітром,
Буду йти водою та з ютонькою,
А під село прийду – чорною хмарою,
В село войду з дрібним дощиком,
На подвір’я зійду з ясним Сонечком,
А в сінечка войду з ясним Місяцем,
У світилку войду з ясною Зорею,
За столом сяду красною панною
Та допіро буду твоєю жоною”.
Миха – покровитель сміливців. Він непримиренний войовник з усякою
нечистою силою. Це йому Господь доручив вогненний меч – символ нового
Місяця. На початку холодів Миха приїжджає до людей на білому коні –
“справжню зиму приводить”. На Миху господар гарно припрошував домовика
ставив йому кухоль пива, просив не залишати оселю.
У народній поезії Михаїл Архангел виступає в ролі перевізника душ:
Протікає тут ріка, да ріка
огнена
Від сходу да і до заходу.
Від заходу да і до сівера;
По тій річці та по огненій
Їздить Михайло-архангел-свєт,
Перевозить він душі, душі праведні.
В одному з апокрифів є цікаве відлуння легенди про походження вогню:
то архангел Михаїл запалив його від зіниці Божої, тобто від Всевидючого
ока, і приніс на землю; так і вогонь, викрадений Прометеєм, був
запалений від сонячної колісниці. [Войтович, 303].
Український індолог Степан Наливайко, роз’яснюючи культ іранського Бога
Мітра зазначає, що дехто вказує на відбиття образу й функцій Мітри в
християнській міфології в образі Георгія Побідоносця. З іншого боку,
чимало спільного Мітра виявляє і з образом архистратига Михаїла, котрий
є захисником Києва. Цікаво, що в деяких іранських мовах ім’я Мітра має
форму Міша, Меша, що спонукає звернути увагу на скорочену чи просторічну
форму імені Михаїл, Михайло – Миша, Мишко. Що в свою чергу, засвідчує:
імена Мітра, Мехр/Міхр, Михайло, Мишко – споріднені й сходяться до одної
основи.
У таджиків Мітра (Міфра, Місра) видозмінилося в Мехр і стало означати
“сонце”, та “любов”, “дружба”, “приязнь” (у сучасній мові хінді мітр
означає “друг”. Певно, подібна трансформація сталася і на слов’янському
грунті, компонент мир (іранська трансформація – міхр, мехр, міхір) у
деяких слов’янських мовах видозмінився на мил і став пов’язуватися з
поняттями “милий”, “любий”, а також “любов”, “кохання”.
Таким чином, компонент мир, у слов’янських мовах споріднений з
індоіранським Богам Сонця і Мирного договору Мітрою і відбився в
слов’янських іменах і назвах. [Наливайко, 196, 197].
Нам залишається лише зазначити, що Митра тотожний слов’янському Богу
осіннього сонця Мира, який також відобразився в ушануванні святого
Дмитра. Але функції Мира і Михи (який, як сонячне божество, їздить на
білому коні) поки що залишаються не роз’єднаними. Можливо в тлумаченні
імені Михайло (Миха, Міша) нам допоможуть українські слова мішок, міхур,
миска, миша. Так як людина створена по образу Божому, то саме чоловічий
міхур мав би мати відповідне значення для процесу світотворення і
продовження роду. Схематично осінній період відображає нижню частину
людини.
Підготував Світовит ПАШНИК
Література
- Войотович В. Українська міфологія. – К.: Либідь, 2002. – 664 с.
- Наливайко С. Таємниці розкриває санскрит. – К.: Просвіта, 2000. – С.192,
196-197.
http://www.svit.in.ua
До розділу