Це свято присвячене Матері-Землі. Після Введення до Благовіщення не
можна копати, або зрушувати землю, бо вона спочиває і на літо сили
набирається.
На Введення широко культивується День полазника. В кожній оселі з
нетерпінням вичікують, хто першим в цей день провідає оселю (як на
Різдво й Василя). Якщо заходить до хати веселий парубок, або статечний
чоловік та ще й з грішми, то це віщує благополуччя – в сім'ї будуть
здоровими протягом року й вестимуться гроші. Недоброю ознакою приходити
за позичкою.
Нерідко роль полазника виконує господар. Вставши рано вранці, він
виходить на подвір'я, обмірявши його широкими кроками вздовж та
впоперек, заходить до хати й виголошує побажання:
– Дай, Боже, добрий день, щоб худібонька
здорова була і я з тобою, моєю жоною, і діточками!
За народними уявленнями, полазник обов'язково приносить щастя й
багатство на увесь рік, здоров'я, щедрість ниви, щасливий шлюб або вдалі
пологи, багатий приплід у господарстві. Тому до перших відвідувачів
ставилися з побожністю.
Ввечері люди зі священиком йдуть до криниці освячувати воду,
набирають джерелицю і в храмі чи вдома перепускають її через вогонь.
Така вода є священною і вельми помічною від усяких хвороб. Нею можна
також відганяти недобрі сили чи причаровувати хлопців.
Література
- Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994.
http://www.svit.in.ua
До розділу