За
народними уявленнями образ Долі – неопредметнене явище, яке супроводжує
людину в усіх її діях: допомагає чи, навпаки, завдає прикрощів. Відтак,
у тяжкі години люди звертаються за допомогою до власної долі:
Ой піду я до Дунаю,
Гукну-крикну непомалу –
Обізветься моя доля
На тім боці моря.
Найперше до своєї долі звертаються
дівчата, щоб вона ощедрила їх щасливим подружнім життям, та жінки, в
котрих не склався родинний затишок. На це свято люди йдуть до храму і
ставлять свічки за добру Долю.
У цей день дівчата збираються на
вечорниці ворожити. Останнім дійством ворожінь, якого з особливим
нетерпінням чекають хлопці, є "Кликання судженого до каші" або
"Закликання Долі до каші". Насипавши в миску заготовлене їство, дівчата
виходять на двір і гукають: "Іди, іди, суджений, кашу їсти!" або "Доле,
Доле, йди до нас кашу їсти!" – і б'ють по черзі макогоном у ворота.
Хлопці, що сидять у схованці, на кожну
накличку подають відповідні звуки. Їм нетерпиться, адже більшість з них
цілий день не їсть - щоб Доля послала гарну дружину. Голодують переважно
ті парубки, які мають намір невдовзі одружитися.
Коли ж закликання на кашу закінчується,
юнаки почергово заходять до хати, запитуючи:
– Добридень, пані-матко, вся чесна
громадо і хато! Чи дозволите завітати до оселі й привітати з Долею?
Отримавши дозвіл, хлопець переступає
поріг, кладе хліб та іншу їжу і каже:
– Зі святом Долі, з добрим вечором,
здоровенькі були.
За вечерею молодь веселиться, співає
пісень, в яких згадується про Долю:
Закликав Господь у віконько:
– Ой вийди, вийди, господареньку!
Господь вийшов, Богу ся вклонив:
– Щоб мені Господь доленьку дав!
– Обізвися, господареньку,
Чи світить зоря на подвіроньку?
– Вже вийшла та й засвітила,
А за зоренькою Доленька йде,
Стала вона ся допитувати:
– Для кого ви столи стелите?
Після обрядової вечері влаштовують
різноманітні ігри та забави. Наприклад, зав'язують хлопцеві очі, а
дівчата в різних кутках кімнати подають голос. Ловець мусить впіймати
свою Долю.
Повернувшись з вечорниці, дівчата
продовжують ворожити вдома.
Література
- Боги наші суть великі родичі. Образи Рідної Православної Віри / Худ.
С.Крижанівський, текст В.Куровський. – К., 7511.
- Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994.
http://www.svit.in.ua
До розділу