Світовит Пашник
Чорнобог
– Бог темряви, ночі, зими, холоду, але водночас таємничості, ворожіння,
марення, сну. Чорнобог вічно бореться з Білобогом, вони почергово
перемагають один одного, і на землі від того змінюється день (літо) на
ніч (зиму), і навпаки. У цій боротьбі (взаємодії) твориться життя: «А
обаполи його Білобог і Чорнобог се перуться. І ті і Сварог держать, аби
цьому Світу не бути поверженому». [2, 11а]. Тому поняття добра і зла є
умовним – ні Білобог, ні Чорнобог один без одного не існують, бо обидва
знаходяться у володінні Сварога, який і править Світом.
Чорнобог – він же Кощій, Велес, Вий, Кас’ян, Чорт, Сатана (пор. сутінки)
– різні імена, різних рівнів Наві – зв’язаний із зародженням нового
життя. Арабський мандрівник Аль-Масуді дає опис святилища Чорного Бога
(10 ст.) на Чорній горі: “… у ньому [будівлі на Чорній горі] вони
[слов’яни] мали велику статую в образі людини або Сатурна, зображеного у
вигляді старця з кривою палкою у руці, якою він рушить кістки мерців з
могил. Під правою ногою знаходиться зображення різноманітних мурашок, а
під лівою – найчорніших воронів, чорних крил та інших, а також
зображення дивних хабашців і занджців [тобто абисинців]”. Це зображення
можна пояснити так: ворони – чорнота в небі, мурахи – чорнота під
землею, абисинці – чорнота на землі. Таким чином, Чорнобог керує
чорнотою у всьому просторі. Чорний колір у більшості народів – це колір
землі, символ належності до підземного світу мертвих. Ворон – живиться
падлом, завжди пов’язаний зі смертю, старістю, мудрістю. Мураха –
пов’язується з марою, мором, мраком. [3, 40-41].
За схематичною уявою всесвіту у вигляді восьмикутної зірки, образ
Чорнобога має розташовуватися в лівому куті, який відповідає півночі,
середині ночі та зими.
У календарній системі – це 15 січня. На середину зими випадає 21 день
після свята Різдва Коляди. Образ Бога вітрів Стрибога за схемою
восьмикінцевої зірки стоїть саме в центрі і утворює променями, які від
нього відходять, розу вітрів. Промінь, що вказує на північ припадає на
народне свято Отдання, Чаклунський день (15 січня). Вважалося, що в цей
день слід бути обережним, щоб чаклунки, які можуть «давати даннє», не
наслали на людину біду чи хворобу. З огляду на це, люди виробили чимало
ритуалів, щоб повертати назад «даннє» та відвертати погані наслання за
допомогою молитов і замовлянь. Вірогідно, до таких захисних дій слід
віднести й те, що в цей день після вечері залишали горщик із кашею на
припічку для домовика. [1, 37-38; 3, 44].
Слід зазначити, що центр восьмикінцевої зірки відповідає середині (21
дню) вертикального розташування 7 силових точок-чакр людини, що загалом
складають при шестиденному тижні 42 дні. Ця точка позначає «сонячне
сплетіння».
Народного свята ушанування Чорнобога не збереглося, але за схематичною
розстановкою воно там має бути, як і свято Білобога, яке припадає на
середину літа (15 липня) і відповідає Вітрогону – святу вітрів, які є
онуками Стрибога.
Література
1. Афанасьев А. Н. Поэтические воззрения славян на природу: Опыт
сравнительного изучения славянских преданий и верований в связи с
мифическими сказаниями других родственных народов / А. Н. Афанасьев. –
М. : Современный писатель, 1995.– Т. 2.
2. Велесова Книга / Упор., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя:
Руське Православне Коло, 7518 (2010). – 160 с.
3. Скуратівський В.Т. Вінець. – К.: Вид-во УСГА, 1994. – 240 с.
4. Словник рідновіра / Уклав С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське
Православне Коло, 7517 (2009). – 48 с.
http://www.svit.in.ua
До розділу