Світовит ПАШНИК
Напевне, у давнину, коли рік складав 360 днів, то дні, яких не вистачало до повного сонячного кола, виставлялися в останньому місяці року як святковий (пустий) тиждень перед початком Великого посту. Загалом у році 60 шестиденних тижнів. Кожен тиждень дорівнювався 1 року життя людини. Нескладно порахувати, що приблизно кожних 15 років мало б відбуватися посвята у інший період життя людини, відповідно до сонячних циклів протягом року: Коляда (дитинство) 24 грудня – 23 березня, Ярило (юність) 24 березня – 23 червня, Купало (зрілість) – 24 червня – 23 вересня, Мир (старість) 24 вересня – 23 грудня. За святковий тиждень Колодка має пройти повне коло життя, як Сонце його проходить за рік.
Зайві 5-6 днів кола у сучасному календарі поставлені на 31 числа, тому свято
Колодки (Колодія) або Масляна ми святкуємо зараз за 7 шестиденних тижнів до
Великодня (Благовіщення) за постійним сонячним календарем з 7 лютого (понеділок,
якщо дні тижня прив’язані за постійними числами) до 12 лютого (субота).
Кожен день тижня є святковим – Колодка народилася в понеділок, хрестилася у
вівторок, похристини – середа, колодка вмирає у четвер. [Килимник, 22]. І ось 11 лютого
(п’ятниця) відбувається похорони Колодки, а провідником у потойбічний світ є
Велес. Тому це є день Велеса (Власія). Похорони проводяться масовим гулянням і
веселощами. На останній день, суботу, Колодку оплакують.
Нехай не дивує таке поєднання – похорони і веселощі. Аналогічно святкується і
сучасний Новий рік (1 січня) – різдво Місяця-човна (роги Велеса), який пішов у
вічність рікою (рік). Саме на це свято, на дев’ятий день від смерті Старого
Сонця, відбувається похорон, а одночасно й весілля, яке покликано відродити
життя поєднавши чоловіче і жіноче начала. Тому й бігають дворами ватаги
ряджених, які відіграють весільні обряди (Василь і Меланка). А також зорюють
двір плугом (чоловіче начало) і засівають домівки зерном (жіноче лоно).
Це свято тотожне з карнавалом («прощай м'ясо»), яке іудо-христосіани проводять
перед Великим постом. [Катрій, 71]. А так як Великдень вони вираховують за місяцем
(квітень-травень), то у грекоортодоксів масляна перекочовує до березня місяця і
помилково плутається з Явдохою (старим новим роком - 1 березня) – першим днем
весни, проводом зими, коли й спалюється опудало зими.
Свято Велеса 11 лютого можна ототожнювати з постійним (за сонячним календарем)
святом святого Валентина (Велес + тин - охоронець домівки, отин – батько;
Велетень) – 14
лютого так популярного зараз у молоді, коли даруються сердечка зі стрілою. Це
свято закоханих, і тут ми можемо порівняти його з еротичними сценами карнавалу і
фалічною колодкою. Різниця між 11 лютим у православних і 14 лютим у католиків
лише в тому, що одні починають піст в понеділок (13 лютого), а інші в четвер (16
лютого за постійним числами).
Сердечко позначає жіноче начало і також може відображати голову Велеса (дивіться
традиційні серги з сердечком, від якого відходять роги). А одним із проявів
Перуна є Бог кохання Лель (ляля – дитина), яка на зразок Купідона або Амура,
зображувалась у вигляді дитини з луком і стрілою. Ось тепер Лель (Ілля) кидає
стріли у Велеса (чорта). Тобто відбувається боротьба верхнього і нижнього святу
(чоловічого і жіночого начала). Ця боротьба породжує нове життя. Тому у Рідній
Православній Вірі дуалізм світоглядний, де Білобог і Чорнобог б'ються, але
підтримують Всесвіт – це є Божественна сутність, і один прояв без іншого не
існує.
Ось як описує свято Колодки-Колодія Степан Килимник у книзі «Український рік у
народних звичаях в історичному освітленні»:
«На останньому тижні перед Великим постом, сирної, чи сиропустної неділі, в
понеділок - сходилися лише жінки до корчми. Непомітно одна з жінок кладе на стіл
сповите полінце й тоді всі разом викрикують: "Народилась, Колодка (чи Колодій) –
народилась! Бралися всі за руки й жвавими рухами, з веселими викриками-вигуками
та співом відповідних пісень, співаних нині на хрестинах, на зразок: "А вже наше
дитя народилось, а вже дитя на світ Божий та й з'явилось", – тричі обходять
навколо стола. Колодка народилась!
Тут же, навколо, "колодки", що лежала посеред стола, розкладали принесені
вареники, сир, масло, яєчка, ставили пляшку й веселилися. Кожна з жінок мала з
собою маленькі колодочки. Коли приходять в той час до корчми чоловіки – тут же
їм чіпляли колодку, а вони мусили ставити викуп – горілку чи мед...
Характерним є те, що зарання умовлені заміжні жінки мусили дістати пелюшки з 3-х
хат, де є немовлята та сповивач, і цим сповивали колодку. Після цього балювання
жінки розходились по своїх домівках.
У вівторок замужнього жіноцтва збирається вже значно більше до корчми, де
залишалась на столі покладена в понеділок колодка. Після веселого балювання,
співів та взаємного поштування принесеним, - а на цей час уже приходили й
чоловіки в більшій кількості, яким одразу чіплялася колодка й які розважаються
вже разом.
«Колодка» - збір спогаданої людяності, – виходила поза межі корчми, на село.
Свято-звичай приймав загально громадський характер. Жінки несли з собою сповиту
в понеділок народжену "колодку", та й кожна жінка мала 2-3 колодки, які чіпляли
в першу чергу бездітним чоловікам з подружжя, та чоловікам, у яких були сини на
оженені й не одружилися минулих м'ясниць та матерям, що мали доньок-дівчат на
порі й також не видали заміж. Як покарані, всі ті, що їм причеплена колодка до
ноги, мусять відкупитися прийняттям, а чи горілкою, інакше не мають права
знімати колодку.
Чіпляли колодку й парубкам, власне в першу чергу, які не женились та дівчатам,
насамперед тим, що відмовили тому, чи іншому парубкові. Колодка діяла та
галасала по всьому селу з понеділка до суботи, до "похорону колодки". До
прийняття жіночого гурту-колодки готувалися всі ті батьки, які мали синів на
одружені та доньок на порі. Колодку прив'язували чоловікам до лівої ноги, а
хлопцям-парубкам та дівчатам – до лівої руки, а чи до пояса. Чіпляли й дівчата
хлопцям колодку. Це маленька колодка, оздоблена кольоровим папером та
стрічечками. Парубок мусив відкупитися: купував дівчині (зарання) намисто, чи
дві стрічки, своїй дівчині здебільшого хлопець купував хустку та ще щось. А
дівчина на Великдень мусила "віддати колодку" – подарувати хлопцеві кілька
писанок у гарно вишитій хусточці. Парубок за це наймав дівчині танець.»
[Килимник, 17-18].
Японці також використовують фалічну колодку на святі плодючості 
Hounen Matsuri,
під час якого люди просять у Богів здорових діток і багатого врожаю. Свято
супроводжується відповідним обрядом: чоловіки в білому одязі проносять вулицями
величезні, довжиною 2,5 метра і вагою 400 кг, дерев'яні скульптури у вигляді
фалосів. Урочиста хода, яку веде синтоїзький священик супроводжується музикою
бамбукових флейт. Вагітним жінкам дозволяється доторкатися до фалічних образів,
щоб вони упевнилися в успіху майбутньої дитини. Слід згадати до теми фільм «Шокирующая
Азия», де було показано проходження цього свята в Японії: чоловіки несли
величезну колоду у вигляді фалоса під загальні веселощі і штовхання, а поруч
йшли жінки, які несли маленькі колодки, які були замотані наче дитина. Можна
припустити, що це свято аналогічно до нашого Колодія.
Ці елементи свята, коли жінки супроводжують (зустрічають) чоловіче начало можна
проглянути у мусульманському обряді: жених після весілля заходить до приміщення
молодої для злягання, то його на вході зустрічають десять дружок, по п'ять з
кожного боку.
Так як на масляному тижні не вживали м’яса, а виключно молочні продукти, то
зазвичай ушановують худобу. У храмі освячуються продукти тваринного походження,
зокрема, масло, молоко, сир, які складали біля образів Велеса. Звідси й
приказка: "У Велеса й борода в маслі". Люди вірять, що Велес у цей день пильно
наглядає за тваринами. Тому з образом Велеса йшли благословляти тварин і кропити
їх свяченою водою.
Література
- Катрій Ю.Я. Пізнай свій обряд! Літургійний рік Української католицької
церкви. –Нью-Йорк, Рим: ОО. Василіян, 1982. – 493 с
- Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: У 2
кн. – К.: Обереги, 1994.
http://www.svit.in.ua
До розділу