Понеділкові обряди розподіляються на два окремих дійства:
відвідування знайомих ("нести калача"), що й дало назву "Волочильного
понеділка", та обливання водою – "Поливальний (обливальний) понеділок".
За звичаєм люди в цей день провідують один одного, щоб привітати зі
святом, обмінятися крашанками або писанками. Хлопці можуть збиратися у
"влочебні" ватаги. Матері кладуть їм у миску чи хустину великодні
калачі, крашанки чи писанки та інші свячені харчі. Невеликими гуртами
вони вранці обходять дідусів та бабусь, хрещених батьків, знайомих.
Заходячи в оселю, діти вітають:
– З Великоднем! Будьте здорові зі святом! Тато
й мама просили взяти калач...
– З Великоднем! І ви будьте здорові! –
Відповідають їм. – Спасибі татові й мамі і вам
діточки! Поздоровляємо вас, ростіть великі та здорові! -
приймають "волочебне", а натомість кладуть свої віддарунки – калачі,
крашанки чи писанки, печиво, цукерки, інші ласощі.
Дітей можна запросити до столу, пригостити і дати "на дорогу" кілька
копійочок. Зібрані дарунки складають до купи, а після останнього обходу
рівномірно розподіляються між усіма учасниками.
Найцікавішою забавою є обливання водою. Подібні дії вважаються очисними.
Ще до сходу сонця дівчата йдуть вмиватися до криниць. Хлопці тим часом
вже підстерігають юнок. Як тільки відерце з водою з'являється на
цемринні, парубок, що уподобав дівчину, тут же зненацька обливав її
джерелицею, так вчиняли і на вулиці, і у хаті – це є природною витівкою.
Великодній вівторок – "день господаря", день взаємних відвідувань
родичів, сусідів, знайомих. Селяни цього дня провідують озимі посіви.
Привітавши ниву з Великоднем, сідають на узбіччі, їдять свячене й
закопують крашанку – щоб добре земля родила. Потім відбуваються масові
гуляння.
Як другого, так і третього великоднього дня дівчата водять хороводи –
танцюють, співають пісень, влаштовують гойдалки та інші забави. Якщо в
понеділок обливають водою переважно хлопці, то у вівторок це роблять
дівчата.

Джерела:
- Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994.
http://www.svit.in.ua