Вербу здавен шанував наш народ – вона найскоріше сповіщає прихід
весни. Є в нас віра, що верба втілює в собі велику силу життя. Вітер
вербну гілочку відломив. Гілочка гнана вітром заплакала за життям,
відламаним кінцем до сирої землі припала, і Матінка-Земля їй життя
врятувала. Вербна гілка пустила корінь. З гілочки виросла велика верба –
ми, люди природи, зачаровані великою спонукою життя! Відтак, на Вербну
неділю в усіх храмах відбувається врочистий обряд посвячення вербових
галузок. Після Богослужіння священик скроплював гілочки свяченою водою.
І святу таїну життя у вербі бачачи, ми перед Великоднем вітально,
радісно торкаємося самі до себе гілочками і кажемо:
Не я б'ю – верба б'є,
Недалечко червоне яєчко,
За тиждень – Великдень!
Не вмирай, не вмирай
Великодня дожидай!
Що значить – не я турбую тебе, а сила життя, що є в мені, виявляє
торжество своє. І (як не радіти!) – у яєчкові вже є червона цяточка – є
кров, народжена червоним весняним сонцем, кров – життя. Життя незнищиме!
За звичаєм батьки "б'ють" свяченими галузками й дітей:
Не я б'ю – верба б'є:
Будь великий, як верба,
А здоровий, як вода,
А багатий, як земля!
Повернувшись із відправи, більші галузки втикають біля дороги чи на
городі, щоб свячене дерево пустило глибоке коріння. Від того, очевидно,
українські села завжди потопають у вербах. Перед тим, як посадити
галузку, кажуть:
– Щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на
вжиток!
Крім доріг та обійсть, вербу висаджують також у полі біля криниць,
щоб вода завжди була чистою і холодною, а обіч річок та ставків – щоб
зміцнити береги від обвалів та замулення.
Посвячені галузки затикають також у хлівах і стайнях – щоб нечиста не
правувала. Решту ж кладуть за образи на покуті. Це дерево допомагає від
багатьох недуг і має неабияку магічну силу. Виганяючи вперше корів на
пасовисько, їх обов'язково благословляють свяченою вербою – щоб тварини
не губили череди й всяка нечисть не чіплялася.
Література:
- Силенко Л. Мага Віра. – Канада, США: видавництво РУНвіри, 1979, – 1427
с.
- Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2-х кн. – К.: Перлина, 1994.
http://www.svit.in.ua
До розділу