Свято присвячено рівноденню (народження Ярила). Рівнозначне
Великодню, який вираховується грекоортодоксами і католиками за місяцем.
Одне з головних весняних свят. Люди з особливою пошаною ставилися до
нього, оскільки вважали, що Дух світла благословляє Землю і все живе на
ній, а відтак, є великим гріхом братися за будь-яку роботу. На
Благовіщення, як і на Великдень, сонце, виходячи з-за гір, грає. Це
свято стриманого характеру: все, що належить до зачинання, породу і
т.д., позначене різними суворими заборонами. Від Введіння до
Благовіщення не можна порати землі, бо земля відпочиває і набирається
сили, а від Благовіщення можна працювати коло неї, бо в цей день Бог
благословляє землю і всяке дихання. За іншим повір'ям, Бог вкладає
голову в землю, щоб її розігріти, і від того будиться вся живина, що
спала в землі: мурахи, жаби, гади.
У храмі в цей день святять хлібці. Освячений хліб може
використовуватись для різноманітних потреб: товчений на порошок
благовіщенський хлібець пасічник висипає у мед – щоб добре роїлися
бджоли; його змішують з землею і сіють по чотирьох кутах ниви щоб дощова
хмара ниви не минала і щоб град не побив посіву.
Благовіщенський хлібець і стрітенська вода – цілющі, а тому їх
зберігають на божнику поміж святими образами і дають хворому на
пропасницю як ліки.
У народі побутувало вірування, що на Благовіщення відкривалося небо.
В той час можна випросити собі від Бога славу. А як уже маєш славу, то
обов'язково станеш і багатим і щасливим. Тому у вечір на Благовіщення
люди виходили на подвір'я, дивились у небо, шукаючи на ньому прірву з
великою зорею. У ту хвилину, як відчиняється небо, слід було закричати:
"Боже, дай мені велику славу!"
Література:
- Воропай О. Звичаї нашого народу: У 2 т. – К.: Оберіг, 1991.
- Шмайда М. З обрядового календаря русинів-українців Пряшівщини. //
Пам'ятки України, 1992, – ч.1. – С.50-54.
http://www.svit.in.ua
До розділу