Сонце має чотири основні періоди в
річному колі пов'язаних з сонцестояннями і рівноденнями. Ці свята
порівнюються з життям людини і віковими посвятами. Кожен тиждень
відповідає 1 року життя людини. 25 грудня (Коляда) починається життя
Сонця (людини) як дитини. Через 15 шестиденних тижнів (років) Сонце
(людина) вмирає як дитина і народжується Юнаком. Тобто народжується
весняний прояв Сонця – Ярило. Через 30 тижнів (24 червня) народжується
зрілий чоловік (Купало), а через 45 тижнів (24 вересня) сонце старіє
(Мир). За постійним календарем свята цього циклу припадають на 24 числа,
а коли місяць має 31 день зміщуються на один день вперед, щоб не зламати
систему звичаєвих відрахувань наступних свят.
Свято весняного рівнодення називається
Великдень, бо день стає більше ночі – тому й Великий. Благовіщення друга
назва свята, яка пов'язується із заплідненням Матері-Землі. Земля
народить Сонце через 9 місяців – 25 грудня. Аналогічно церковники
ставлять запліднення Іоана Предтечі на осіннє рівнодення. Не треба
відкидати значення цих свят, бо Біблія не наголошує на чітку дату, коли
ці події відбувалися і церква поставила події запліднення на відповідні
свята нашої прадавньої віри.
Великдень вираховується ортодоксами і
католиками за місяцем: в першу неділю після повені, що настає після
рівнодення. Якщо враховувати, що в сонячно-місячному календарі кожен
місяць починається з молодика, то 25 березня буде на ущербі. Постійно
наголошується про рівнозначність свята Великодня і Благовіщення і раніше
Благовіщення Великдень святкувати не можна. Так як Благовіщення в
католиків 25 березня, а грекоортодоксія відзначає його 7 квітня, то
католики можуть відсвяткувати, а ортодокси чекають наступного оберту
місяця, тоді свято Великодня зсувається на кінець квітня – травень і
повністю втрачає момент відродження природи.
Великдень – одне з головних весняних
свят. Люди з особливою пошаною ставилися до нього, оскільки вважали, що
Дух світла благословляє Землю і все живе на ній, а відтак, є великим
гріхом братися за будь-яку роботу. На Благовіщення-Великдень, сонце,
виходячи з-за гір, грає. Від Введіння до Благовіщення не можна порати
землі, бо земля відпочиває і набирається сили, а від Благовіщення можна
працювати коло неї, бо в цей день Бог благословляє землю і всяке
дихання. За іншим повір'ям, Бог вкладає голову в землю, щоб її
розігріти, і від того будиться вся живина, що спала в землі: мурахи,
жаби, гади.
Люди йдуть на нічну Богослужбу. Біля
Храму розводиться вогонь, який підтримується до сходу сонця. Хто
залишився вдома, намагається провести ніч без сну і підтримує вогнище в
печі або запалює до ранку свічку.
Зранку в святковому одязі люди йдуть до Храму. Вдома, по можливості,
ніхто не залишається. Кому не вистачає місця в Храмі, той стоїть у
дворі, знявши шапку.
У храмі в цей день святять хлібці –
калачі у вигляді фалічного символу і яйця (крашанки, писанки, дряпанки),
а також іншу їжу в тому числі м'ясну. Після богослужіння всі братаються,
висловлюючи велику радість, вітаючи один одного з Великоднем і
Воскресінням природи.
За два тижні перед святом наповнюють
тарілку землею, яку засівають вівсом чи іншим зерном. На Великдень, коли
зелень підійметься, "могилку" (так називають зелену поросль), обкладають
яйцями, освячують у Храмі, і ставлять на стіл перед тим, як
розговлятися.
У народі побутувало вірування, що на
Благовіщення відкривалося небо. В той час можна випросити собі від Бога
славу. А як уже маєш славу, то обов'язково станеш і багатим і щасливим.
Шкаралупу з посвячених яєць кидають у річку, щоб допливла до рахманів і
сповістила про Великдень.
Випікання Калача (Паски)
Саджаючи паску у піч, господиня читає молитву:
– Свята пасочко, будь велична і красна, як сонце, бо сонцю тебе
печемо. Хай усі (перераховуються родичі й члени родини) будуть здорові.
Щоб діти так швидко й красно росли, як ти ростеш. Світи нам, паско, як
світить сонце святе, щоб хліб на ниві був такий багатий, величний, як ти
велична.
Коли готують паски (або на Великодень, коли їдять крашанки), то
шкаралупу від яєць несуть до річки й пускають на воду, приказуючи:
– Плиньте, плиньте в рахманські краї і сповістіть рахманам про їхній
Великдень!
За повір'ям, шкаралупи мають через двадцять п'ять днів (при
шестиденці – на 21-й день) доплисти до рахманів і в такий спосіб
оповістити їх, що воскресла природа і сонце.
Література:
- Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2-х кн. – К.: Перлина, 1994.
Великоднє Богослужіння
Обрядові речі: Трисуття, посуд для Води,
кропило з верби, кошик для пожертв.
Помічник:
Великоднє Священнодійство на славу Дажбогу,
Україні і Роду нашому.
Волхв:
Дажбоже наш! Освяти і очисти Світлом Сонячним
онуків своїх.
Дажбоже, Ти є в усьому, і все є в Тобі. Ти Всесвіту Сила самоутверджуюча
і ніким незнищима. Дух душі нашої. Ти володієш силами духовного і
тілесного життя.
Україна має свій єдиний, святий і праведний Дажбожий шлях. Дажбоже наш,
з любов'ю приймаємо таїни твої. І віримо ми, що любов живе в правді, що
правда живе в світлі, що світло живе у волі, що воля живе в просторі, що
простір живе у вічності. А вічності немає ні початку, ні кінця, вічності
таїн Твоїх, Дажбоже наш!
Х: Слава Дажбожій
Любові!
Слава Дажбожій Правді!
Слава Дажбожому Світлу!
Слава Дажбожій Волі!
Слава Дажбожому Простору!
Слава Дажбожій Вічності!
Безкінечній Вічності Дажбожій слава!
Слава Дажбогу! – 4 р.
Слава Дажбожому Простору!
Слава Дажбожій Вічності!
Безкінечній Вічності Дажбожій слава!
Волхв:
Дажбоже наш! Силами могутніми і таємними Ти
утвердив життя народу нашого на землі багатій. На ній ріки солодководі,
на ній сонце лагідне, на ній поля квітучі, на ній гаї співучі. І щедро
обдарував Ти внуків своїх і волею, і любов'ю, і вродою, і силою, щоб
були вони самі собою, щоб самі були творцями віри своєї. І щоб жили вони
вічністю у вічності Твоїй, Дажбоже наш!
Ми, українці-рідновіри, прагнемо жити
повноцінним земним життям. Для цього нам необхідне здорове, сильне,
витривале тіло. Зміцнити здоров'я нам допомагає правильний спосіб життя
у єднанні з Рідною Природою. Тому ми, рідновіри, шануємо Рідну Природу і
молимося за її Духовну Силу.
Брати і сестри, онуки Дажбожі, за Україну, за її мирне, чисте, святе
Небо, за здоров'я її плодоносної землиці, Господу Дажбогу помолімось!
За українців, які відстоюють свободу своєї
Батьківщини, за славне військо Українське, за всіх людей на Землі, що
доброзичливо ставляться до Вітчизни нашої, до народу нашого, Господу
Дажбогу помолімось!
За здоров'я наших дітей, щоб вони росли бадьорими, вихованими,
кмітливими, вільними, за здоров'я наших родичів, Господу Дажбогу
помолімось!
Х: Моліться,
моліться за тата,
Моліться за маму: Вони
Дали нам Вітчизну багату,
І милу, як сонце весни.
Дали нам Вітчизну багату,
І милу, як сонце весни.
Волхв:
Силами могутніми і таємними через Господа
нашого Дажбога ми поєднуємося зі Святими Душами Предків рідних.
Дажбоже наш, Ти Єдиний і Рідний Бог наш. І Предки наші вільні і славні
молилися Тобі, і з ім'ям Твоїм відійшли Вони у Володіння Вічності Твоєї.
І ми молимось Тобі, Єдиний і Рідний Господи наш, і чують молитву нашу
Предки і радіють душі Їхні. І з молитвою нашою ідуть у майбуття нащадки
наші.
Ми живемо в ім'я волі, сили і віри народу
нашого, і несемо ми в серцях болі і радощі народні. Дажбоже наш, Ти
твориш силу в силі, рівновагу в рівновазі, красу в красі. У Тобі,
Дажбоже, затаєне Минуле, Сучасне і Майбутнє нашої чарівної Землі.
Благослови минуле Предків, благослови майбутнє Нащадків наших,
благослови наше працелюбне життя, благослови світ України, всемогутній і
вічний, всеправедний і милосердний Господи.
Святим Знаменом Дажбожим осяюю мир, успіхи і
дні світлі усьому Роду Українському!
Зробити в повітрі знак хреста. Вийти перед Вівтарем і, повернувшись
до нього, зробити знак "Трисуття". Люди повторюють за священиком:
Боже Правий, Боже Явий, Боже Навий,
Ти є Святість найсвятіша за всі святощі.
Ти є Сила найсильніша за всі сили.
Ти єдина Правда в світі і немає іншої.
Ти Дажбоже, Дух Святий Роду нашого.
Слава Дажбогу!
Х: Слава, слава,
слава!
Вседайному Богу,
Господарю Богу –
Рідному Дажбогу!
Волхв:
Дорогі побратими і посестри, вірні внуки
Дажбожі! Кожний народ має своє сонце, сонце не позичене, не дане, не
вижебране. Народ у сонці родиться. Він живе в ньому. Ним дихає, ним
вічніє і щовесни воскресає сонцем! Немає сонця – значить немає
оновлення, помолодіння народу. Кожний народ має свою землю. І в ній своє
коріння, зародки своєї непроявленної притаманності.
Воскресають зерна, які, не дихаючи, лежали під
снігом. Їх воскресило сонце! Їх напоїла животворними соками Мати-Земля.
І вони щедрою мовою життя загомоніли. І по їхніх жилах потекла до сонця
зелена пракров. Вони різноквіттям закрасувалися, принаджуючи
трудівниць-бджілок, хвилюючись у царстві пташиних співів, купаючись у
росі, у теплому золоті сонця.
Птахи, які весною прилітали з далеких країн,
будували гнізда в гаях над Дніпром. Тато Орь (прабатько Роду нашого)
помітив, що яйце, сонцем зігріте, творить у собі краплю червоної крові.
Кров – життя. Самопостала віра, що життя виникло з яйця. Сини і дочки
дарували один одному червоні яєчка (писанки) – символи життя вічного.
"Бог життя воскрес!" – світ славив Тато Орь.
О Земле Рідна, Ти весною воскресаєш, Ти даруєш
нам, дітям своїм, дихання своє, життєтворну кров свою, Ти душі наші
надіями звеличуєш. Твоє воскресіння осяяне Сонцем, Твоє воскресіння –
Свято Любові і Життєвої Вічності. Святая Ти, Земле Рідна!
Коли воскресіння Природи зустрічає народ
оновленням Душі своєї, цвіте життя його здоров'ям мислі і тіла, творить
гармонійне єднання Людини з Дажбогом, відбувається гармонійне дихання
"Я" людського з диханням "Я" космічного.
Дажбог – Свідомість Всесвіту, ми – внуки Дажбожі, в нас душа одна і тіло
одне. І радіємо ми, що Дажбог Великоднем Світла воскрешає (оновлює)
життя і обдаровує його Свідомістю, Красою, Волею, Натхненням.
Ми, рідновіри, – щасливо віруючі Українські
Люди. У святій любові до Матері України ми знайшли правдиву віру у
Всемогутнього Господа Дажбога. Радуймося! Ми спасенні! Ми у Великодні
Світла Дажбожого бачимо Великодень Духовного оновлення України! Слава
Дажбогові!
Взяти Трисуття у ліву руку, підійти до чаші з водою і освятити її:
Іменем Господа Дажбога освячується Вода
джерельна.
Правою рукою на поверхні води робиться хрест.
Дано-Водице, Водо-Студенице!
Ти очищуєш коріння, креміння, луги і береги!
Очисти Дажбожих онуків, дай здоров'я і силу!
Освяти Дажбогом дану благодать!
Освятити споживу і людей (один помічник тримає чашу, другий йде трохи
ззаду і тримає кошик для пожертви):
Святою Водою очищуються і освячуються онуки
Дажбожі. Будьте здорові, як джерельна Вода; будьте багаті, як Рідна
Українська Земля; будьте привабливі, як червона Калина.
З любов'ю освячується Дажбогом дана благодать.
Усіх угощайте, з Великоднем вітайте!
Хор (після освячення):
Великдень – Свята Благодать
У Світлі Дажбожім скреса.
Виходять Великдень стрічать
Землиця, Народ, Небеса!
Життя торжествує: зерно
Народжує Силу і Кров.
Як вічне святе знамено,
В серцях пломеніє Любов.
Ми діти Дажбожі, сини
І дочки. Ми – світло в імлі,
Ми славимо силу Весни,
Життя невмируще Землі!
Великдень – Свята Благодать
У Світлі Дажбожім скреса.
Виходять Великдень стрічать
Землиця, Народ, Небеса!
Великдень – Свята Благодать...
Наша сила в Руській Православній Вірі! Слава Рідним Богам!
Ми непереможні! Слава Русі!
Ми будемо вічно жити! Слава Роду нашому!
http://www.svit.in.ua
До розділу