Понеділок після Великодня називається
Волочильне і відповідає святу Благовісника, який йде відразу після
Благовіщення. Ми тут стикаємося з аналогічним накладанням свят
постійного календаря і сонячно-місячного.
За стародавнім віруванням у день
Благовісника грім і блискавка прокидаються від зимового сну, а тому
після Благовісника кожен день можна сподіватися грому.
В різних місцевостях України є багато
казок і легенд про грім і блискавку. В усіх таких оповіданнях народ
намагається дати своє пояснення цього грізного явища природи. На
Київщині пояснюють так: "Грім і блискавка землю будять, щоб прокидалася,
бо вже весна".
Господарі в день Благовісника носили в
храм хлібні зерна для посвячення на посів. Прийшовши додому, вони
змішували зерна з насінням. Від Благовісника починають сіяти ранні ярі
зернові – овес, ячмінь та пшеницю. Отже, Благовісника святкували перед
першими яровими посівами.
В західноукраїнських легендах Благовісник
наділений ще більшою силою – там він володар сонця. А що сонце
найголовніше з усіх небесних світил, то й Благовісник старший від
Великодня.
Благовісник за своїми якостями нагадує
вояка, він не тільки відмикає небо, щоб дощ землю змочив, не тільки
вимагає для себе молитви, бо інакше сонце не зійде, – він ще й воює з
нечистою силою: пускає стріли в чорта, палить з козацької гармати.
Понеділкові обряди розподіляються на два
окремих дійства: відвідування знайомих ("нести калача"), що й дало назву
"Волочильного понеділка", та обливання водою – "Поливальний (обливальний)
понеділок".
За звичаєм люди в цей день провідують
один одного, щоб привітати зі святом, обмінятися крашанками або
писанками. Хлопці можуть збиратися у "влочебні" ватаги. Матері кладуть
їм у миску чи хустину великодні калачі, крашанки чи писанки та інші
свячені харчі. Невеликими гуртами вони вранці обходять дідусів та
бабусь, хрещених батьків, знайомих. Заходячи в оселю, діти вітають:
– З Великоднем! Будьте здорові зі святом!
Тато й мама просили взяти калач...
– З Великоднем! І ви будьте здорові! –
Відповідають їм. – Спасибі татові й мамі і вам діточки! Поздоровляємо
вас, ростіть великі та здорові! - приймають "волочебне", а натомість
кладуть свої віддарунки – калачі, крашанки чи писанки, печиво, цукерки,
інші ласощі.
Дітей можна запросити до столу,
пригостити і дати "на дорогу" кілька копійочок. Зібрані дарунки
складають до купи, а після останнього обходу рівномірно розподіляються
між усіма учасниками.
Найцікавішою забавою є обливання водою.
Подібні дії вважаються очисними. Ще до сходу сонця дівчата йдуть
вмиватися до криниць. Хлопці тим часом вже підстерігають юнок. Як тільки
відерце з водою з'являється на цемринні, парубок, що уподобав дівчину,
тут же зненацька обливав її джерелицею, так вчиняли і на вулиці, і у
хаті – це є природною витівкою.
Великодній вівторок – "день господаря",
день взаємних відвідувань родичів, сусідів, знайомих. Селяни цього дня
провідують озимі посіви. Привітавши ниву з Великоднем, сідають на
узбіччі, їдять свячене й закопують крашанку – щоб добре земля родила.
Потім відбуваються масові гуляння.
Як другого, так і третього великоднього
дня дівчата водять хороводи – танцюють, співають пісень, влаштовують
гойдалки та інші забави. Якщо в понеділок обливають водою переважно
хлопці, то у вівторок це роблять дівчата.
Література:
- Воропай О. Звичаї нашого народу: У 2 т. – К.: Оберіг, 1991.
- Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994.
http://www.svit.in.ua
До розділу