Десь глибоко під землею, в підземному царстві, живуть блаженні люди
рахмани, які померли. Своє життя вони проводять у Раю. За іншим
уявленням, рахмани живуть десь на острові у далекій південній або
східній країні, начебто у Ирії, де завжди тепло. Ця земля лише для
блаженних.
У рахманів немає літочислення, адже живуть вони в позачасовому просторі.
Тому, аби знати, коли треба святкувати Великдень, земні люди, їх
нащадки, на Велику суботу викидають у річку шкаралупи з яєць,
використаних при виготовленні пасок, або з крашанок, що споживаються на
Великдень. Коли ці шкаралупи припливуть до рахманів, – а це відбувається
на Переполовення (Праву чи Переплавну середу), – тоді праведники і
дізнаються, що прийшло Воскресіння.
Доки шкаралупи пливуть до рахманів, кожна перетворюється на яйце. Одного
яйця, яке вони їдять протягом року, вистачає двадцятьом праведникам.
На Рахманський Великдень годиться обливатися водою, щоб не пристали
мерці, бо вони її бояться. В цей день люди не працюють.
Отже, рахмани – це пращури. Люди ті благочестиві, живуть своїм,
відмінним од землян, життям, що може бути прикладом для всіх нас. Звідси
й прислів'я: "Постимо, як рахмани" – себто доброчистиво і шляхетно. А
саме такими й уявляють нащадки своїх далеких пращурів. [Скуратівський,
308-310].
Рахманський Великдень – це середина між Великоднем і Трійцею (7
шестиденних тижнів складає 42 дні, а половина триває 21 день) за
постійним календарем. На схемі восьмикутної зірки 15 квітня припадає на
вершину і вказує на схід, там де народжується сонце і знаходиться рай
слов'янський. Аналогічні свята річного циклу: 15 липня – Білобог,
Вітрогон, 15 жовтня – Болотиха, 15 січня – Чорнобог, Отдання.
У Грекоортодоксів це свято зі змінною датою як і Великдень, рахують
свято наступним чином: 7 тижнів по 7 днів = 49 днів (Трійця), але ділять
хитро 50 днів і виходить 25 днів, яка по збігу також припадає на середу,
як і 15 квітня.
Література:
Скуратівський В.Т. Русалії. – К.: Довіра, 1996. – 734 с
http://www.svit.in.ua
До розділу