У багатьох європейських народів місяці
травень має назву май. Існує кілька пояснень щодо походження цієї назви.
В нашій мові слово “май” означає зелень, найчастіше зелені гілки дерев:
“І за образами май, і по гвіздочках май...” (з народної казки). Або: “А
тут їде віз повен маю...” У Федьковича: “Підгір’я, що ся маєм крило, в
шовкові трави спать ся клонило”. [1, 292].
В українській мові є слова “маятися”, “майорити”,
які пов’язані з душами предків, що приходять до нас під час Зелених
свят, бо з 1 травня починається зелений тиждень, який завершується
святом Трійці на 6 травня (сім тижнів після Великодня за шестиденкою).
Саме на початку травня свої перші листя розпускають дерева. Господар
заносить до хати клечання і вона наповнюється особливим запахом, з яким
до оселі приходять душі предків. В перших числах травня їх з радістю
зустрічають. У багатьох народів ще й досі зберігся звичай “маївки” –
розваги, гуляння в гаю чи лісі.
Ці свята мають в Колі Сварожому відповідники в інші пори року: 1-2
серпня, листопада, лютого, коли ушановуються предки.
2 травня відбувається особливе дійство на
40-й день від заходу Коляди – люди в супроводі духовних осіб, виходять у
поле на освячення сходів ярових культур.
Література:
- Воропай О. Звичай нашого народу. Етнографічний нарис. – Т.1. – К.:
Оберіг, 1991. – 456 с.
http://www.svit.in.ua
До розділу