Свято Купала припадає на день літнього сонцевороту. Воно єднає
людей з божественним світом природи. Особливо його любить святкувати
молодь, беручи участь у обрядових дійствах, яке починається в
надвечір’ї й закінчується зустріччю Сонця-Купали.
Купало – свято літнього Сонця
Свято
припадає на день літнього сонцевороту, тому символізує народження
літнього сонця – Купала, і тим самим завершує панування весняного сонця
– Ярила. В цей час небесне світило находиться у куполі – найвищій
небесній точці, тому дні найдовші, а ночі найкоротші. Рослинний і
тваринний світ отримує найбільше тепла і світла, визрівають зерна і
плоди. Купала називають Богом плодючості і зображають з відповідними
ознаками, що символізують чоловічий початок та запліднюючу силу.
Головні персонажі свята – Купало та Марена, які уособлюють чоловіче
(сонячне) і жіноче (водяне) божества. Ці дві дійові особи обираються
відповідно хлопцями й дівчатами або виготовляються як ляльки. Поєднання
чоловічої і жіночої стихій породжує життя, яке на святі символізує гілка
верби – Купалиця.
Свято починається звечора, напередодні Купала. Основним стрижнем,
довкола якого відбуваються дійства, є купальський вогонь, який
символізує сонце-зародок у материнській утробі. Він має горіти цілу ніч
– від заходу сонця-Ярила до лона Матері-Землі (смерті) до сходу
(народження) Купала. Перед запаленням вогнища чотири хлопці зі
смолоскипами стають квадратом навколо хмизу, що позначає чотири сонця
(чотири пори року). Потім всі сходяться до хмизу і запалюють вогнище, що
символізує "сонячне сплетіння".
В надвечір'я дівчата гадають на судженого – кидають у воду свої вінки, а
хлопці повинні їх дістати. Вінок – це символ щастя та одруження. Чий
вінок хлопець дістане, того й дівчина повинна поцілувати і мусить бути з
ним у парі на це свято (як правило, вибір зарання узгоджують).
Якщо дівчата примушують хлопців (вогонь) зайти за вінком у свою стихію
(воду), то після запалення вогню при заході сонця хлопці перестрибують
через вогонь спочатку самі, показуючи свою спритність, а потім, як
стихне полум'я, у парі з тими дівчатами, вінки яких дістали. Кожен
вважає за честь очиститися вогнем, тричі перестрибнувши через багаття.
Існують прикмети пов'язані з цим: якщо парубок найвище стрибнув – буде
гарний урожай у його родини, вскочить у полум'я – чекай біди. Коли ж
вдало перестрибнуть багаття юнак з дівчиною – вони неодмінно одружаться
і проживуть у злагоді все життя.
Хлопці спускають з гори вогняне колесо-сонце (символ літнього
сонцевороту), або ж розкручують його на стовбі під загальне пожвавлення
і радість.
Коли забави стихають, люди від вогнища запалюють свічки на заготованих
зарання кошиках-віночках і йдуть до річки, щоб пустити їх водою й
ушанувати предків. Після цього всі сідають за святкову вечерю, віддаючи
шану предкам і молячись за народження літнього сонця Купали.
Бажаючі йдуть у ліс шукати квітку папороті, як правило, парами. Хтось
намагається знайти за її допомогою скарби, а хтось знаходить своє щастя
– кохання.
Купальська ніч духовно єднає людину з природою, возвеличує побут,
освячує почуття молодих сердець.
Ще вдосвіта люди йдуть вмитися джерелицею і набрати цілющої води у
криницях, яка освячується волхвом. Після дійств біля криниці всі
підіймаються на пагорб, щоб зустріти сонце, вогнище вже більше не
підтримують, воно само поступово гасне. На пагорбі проголошуються славні
Сонцю, подяки Дажбогу за життя і молитви за добрий урожай.
У Купальську ніч польові та лісові трави набирають виняткових чарівних
властивостей, великої лікувальної сили. Здебільшого збиранням зілля
займаються літні люди (бо у них є найбільша потреба в допомозі
лікарських рослин). Збирати траву виходять дуже рано. До рослин при
збиранні промовляють молитви.
НІЧ НА КУПАЛА
23 червня
Дійство відбувається на галявині біля води та на пагорбі.
Дійові особи: Волхв, жреці, учасники дійства.
Обрядові речі:
- для духовних осіб: Триглав, посох, ріжок з узваром, торбинка із
зерном;
- для загалу: Купайлиця – весільна гілка з верби, стрічки і цукерки для
Купайлиці, ляльки: Купали із соломи і Марени із зелених гілок,
смолоскипи – 4 шт. Сонячне колесо, Великий вінок, тулумбаси (бубон).
Перед обрядом хлопці готують хмиз, Сонячне колесо, Купайлицю,
виготовляють ляльку Купала; дівчата виготовляють ляльку Марени, плетуть
віночки для себе і для хлопців, кошики зі свічками для поминання
предків.
ПОЧАТОК СВЯТА
Хлопці та дівчата стають окремими гуртами по різні боки
галявини. Хлопці тримають ляльку Купала, а дівчата ляльку Марени.
Посеред галявини стоїть вербова Купайлиця. Звучить пісня, яка закликає
до свята (або б’ють у тулумбаси).
Жрець: Слава Рідним Богам!
А вже чуємо, як вісники на конях скачуть до заходу Сонця,
аби управити його човен золотий до ночі,
аби віз із волами сумирними провезти по степу синьому.
Там бо ляже сонце спати в ніч.
Тож почнемо свято наше. Ніч на Купала.
Пісні: "Іде Купайло" (біля гурту хлопців)
"Ой, за нашим садом" (біля гурту дівчат).
КУПАЛО І МАРЕНА
Жрець: Свято Купала тоді буває, коли Яре Сонце найвищої сили
сягає. Тоді парубок коня сідлає, до дівчини свій шлях направляє.
Хлопці виставляють з гурту парубка (зарання домовляються),
пов’язують йому пояс, поруч із ним ставиться лялька Купала, співають:
А де наше Купайло стояло,
То там місяць і сонейко сіяло.
То там яснеє сонейко сіяє.
Там парубок кониченька сідлає.
Там парубок кониченька сідлає,
До дівчини поїхати думає.
А де наше Купайло стояло,
То там місяць і сонейко сіяло.
Жриця: Дівчата наряджайте Марену.
Заквітчаєм квітами,
Стрічками яскравими,
Щоб щасливою доля
Була у нашої пави, пави Марени.
Дівчата виставляють з гурту дівку, прикрашають, поруч із нею
ставлять ляльку Марени, співають:
Кругом Мареноньки ходили дівоньки
Стороною дощик іде…
Стороною, та й на мою руженьку червону – 2 р.
Йо на морі хвиля при долині роса.
Рано вранці Сонце зійшло…
Рано в ранці та й на мій барвіночок зелений – 2 р.
Сьогодні Ярило, а завтра Купало
Рано вранці Сонце зійшло…
Рано в ранці та й на мій барвіночок зелений – 2 р.
Повторюється 1-й куплет.
СВАТАННЯ
Хлопці йдуть до дівчат сватати Марену за Купала. Довільний
текст для прикладу:
Хлопці: Будьте здорові! З Купайлом! Ми на свято з Купайлицею
прийшли.
Дівчата: Спасибі! Будьте й ви здорові!
Дівчата: І, взагалі, чого це ви до нашого гурту прибилися?
Хлопці: Кажуть у вас дівчина-княгиня є, Мареною звати. Хочемо її
для нашого князя Купала брати.
Дівчата: Тут вам не бувати і нашої Мареноньки не брати! Ідіть
своє колесо катати, а нашої Мареноньки не займайте.
Хлопці: Будемо і колесо катати і вашу Мареноньку брати! Кидаються
забрати Марену. Дівчата відбиваються
Хлопці: Ваша Маренонька кругом славиться. Ми це добре знаємо і її
красу шануємо.
Хлопці й дівчата стаять одні проти других і почергово співають
післю "А ми просо сіяли":
1-й гурт: – А ми просо сіяли, сіяли,
Ой дід-ладо, сіяли, сіяли.
2-й гурт: – А ми просо витопчем, витопчем,
Ой дід-ладо, витопчем витопчем.
1-й гурт: – А чим же вам витоптать, витоптать,
Ой дід-ладо, витоптать, витоптать?
2-й гурт: – А ми коней випустим, випустим,
Ой дід-ладо, випустим, випустим.
1-й гурт: – А ми коней переймем, переймем,
Ой дід-ладо, переймем, переймем.
2-й гурт: – А чим же вам перейнять, перейнять,
Ой дід-ладо, перейнять, перейнять?
1-й гурт: – Ми шовковим поводом, поводом,
Ой дід-ладо, поводом, поводом.
2-й гурт: – А ми коней викупим, викупим,
Ой дід-ладо, викупим, викупим.
1-й гурт: – А чим же вам викупить, викупить,
Ой дід-ладо, викупить, викупить?
2-й гурт: – А ми дамо сто рублів, сто рублів,
Ой дід-ладо, сто рублів, сто рублів.
1-й гурт: – Нам не треба й тисячу, тисячу,
Ой дід-ладо, й тисячу, тисячу.
2-й гурт: – А ми дамо дівчину, дівчину,*
Ой дід-ладо, дівчину, дівчину.
1-й гурт: – Одчиняймо ворота, ворота,
Забираймо дівчину, дівчину!*
* Залежно від ситуації співають також про парубка.
Дівчата: Щоб Марену ми віддали за вашого Купала, давайте викуп
нам. Викуп! Викуп!
Хлопці дарують квітки, стрічки, цукерки.
Жриця: От і добре, тож обвінчаємо наших Купала і Марену.
Всі співають пісню “Зеленоє жито” і утворюють коло:
Зеленеє жито, зелене,
Хорошії гості у мене.
Зеленеє жито женці жнуть, 2р.
Хорошії гості в хату йдуть.
Зеленеє жито, зелене,
Хорошії гості у мене.
Зеленеє жито за селом, 2р.
Хорошії гості за столом.
Зеленеє жито, зелене,
Хорошії гості у мене.
Зеленеє жито при межі – 2р.
Хорошії гості до душі.
Зеленеє жито, зелене,
Хорошії гості у мене.
Зеленеє жито ще й овес, – 2р.
Тут зібрався рід наш увесь.
На середину виходить обрана пара і біля них ставлять і тримають
ляльки Купала і Марени. Після слів “Тут зібрався рід наш увесь” гурт
утворює прохід, через який на середину виходить духовенство.
ВІНЧАННЯ
Слава Рідним Богам! Святим Знаменом осяюю мир, успіхи і дні світлі
усьому Роду Руському! Прийдіть Боги на допомогу, на поміч добру, свято
провести, Купалу славити!
Жрець1: Кличу Землю-Землицю, Святу Покровицю.
Дух праведний, Живи божницю.
Могутню твердь Богів Рідних.
Прийди до нащадків гідних!
Прийди, Земле, освяти!
Жрець2: Кличу Воду-Водицю, Святу Студеницю.
Дух праведний, Дани божницю.
Могуть текучу Богів рідних.
Прийди до нащадків гідних.
Прийди Водо, освяти!
Жрець3: Кличу Вогонь Святий Сварожий.
Дух праведний, великий Божий.
Могуть палючу Богів Рідних.
Прийди до нащадків гідних
Прийди, Вогню, освяти!
Жрець4: Кличу Вітер Святий Стрибожий.
Дух праведний великий Божий.
Могуть летючу Богів Рідних. Прийди до нащадків гідних!
Прийди, Вітре, освяти!
Волхв: Купальське Свято наше освятіть Боги!
Великий, могутній і сильний
Боже наш! Ми праведні і вірні
Прадавній Вірі Предків Наших,
Зібралися, щоб дяку Тобі скласти
І Славу Тобі співати!
Щоб бачив Ти, Всемогутній Боже,
Що з нашим прозрінням
Прокидається Русь-Україна
І повертається до Божого Закону,
До гордого і праведного життя,
До здоров’я, краси й радості,
До добробуту стійкого,
До Звичаю Рідного!
Твоєю силою ми зміцнюємося!
Твоєю могутністю ми проймаємося!
Щоб вічно у Славі Твоїй перебувати,
Боже наш!
Жрець1: Отож Молимось Богам,
щоб мали ми чисті душі і тіла наші,
і щоб мали ми Життя з Праотцями нашими,
в Богах зливаючись в єдину Правду.
Жрець2: Правда така, що ми внуки Дажбожі,
Тілом та розумом ми з Богом єдині,
і тому творимо і говоримо з Ним воєдино,
і славимо Праву, від того й звемося Православними.
Слава Дажбогу! Слава Праві!
Жрець: Се повінчаємо Вогонь з Водою і справимо весілля їм.
Волхв: І се повінчаємо Купалу і Марену,
і правимо весілля їм.
І се праздництво маємо робити,
як для мужа і жони, а ми діти їхні.
І так речемо, щоб Вони здорові і щасливі були
і мали дітей багато, і собою хвалилися,
і дивилися до вод, щоб були велеплодні.
Вінчається пара: одягаються вінки і їм вручаються символи влади –
глечик з узваром і курильниця з вогнем.
Всі промовляють:
Ой ви гарні та квітчасті,
Ще й призначені,
Купалі і Марені
Богом присуджені.
Пісня "На купала нічка мала":
1. На Купала нічка мала.
В нас на вулиці Купала. Купала, Купала!
2. На калину роса впала.
В нас на вулиці Купала. Купала, Купала!
3. Пішли дівки по ягідки,
Молодиці по суниці. Купала, Купала!
4. Усі дівки назбирали,
Молода Марена заблукала. Купала, Купала!
5. Гайда, дівки, до лісочку,
Чи не знайдем Мареночку, Купала, Купала!
6. Знайшли в лісі Мареночку –
Цілувалась з Іваночком, Купала, Купала!
7. Гуляй, гуляй до неділі,
Поспіваєм на весіллі. Купала, Купала!
Жриця: Однією з найвищих святощів є Рід наш. Рід наш – це єдність
померлих, живих і тих, хто прийде після нас. Рід наш – це священний
зв'язок поколінь, що підтримується Богом Всевишнім.
Волхв: На життя вічне Роду нашого засівається. Слава Роду нашому!
Обсипає зерном усіх присутніх, бажаючи щастя, здоров’я, добробуту.
КУПАЙЛИЦЯ
Хлопці і дівчата біля Купайлиці встановлюють ляльки Купала і
Марену, там же стає і обрана пара.
Жрець1: Все, що бачимо навколо – все те Сварог створив нам: і
зорі, що сяють на небесах, і води, що наспівують нам свою тиху пісню, і
землю, що годує нас одвіку.
Жрець2: Хвалимо Сварога, Діда Божого, який тому роду Роду Божому
є начало і всякому Роду криниця вічна.
Волхв: Уквітчаймо Купальське дерево – символ Роду нашого і життя
вічного.
Всі бажаючі прикрашають Купальське дерево стрічками, квітами,
співають:
Купайлиця наша з верби, з верби.
А ти, хлопчина, прийди, прийди.
Купайлицю убирати,
Милу дівчину вибирати.
Ой там на свято, на Купала,
Там ластівонька купалася.
На березі сушилася,
А на хлопчину дивилася.
Ще рушничків не напряла,
А вже хлопчину сподобала.
Купайлиця наша з верби, з верби…
***
Вербовая дощечка, дощечка,
По ній ходить Насточка, Насточка.
На все поле веріє, веріє,
Звідки милий прийде, прийде.
Звідки милий прийде, прийде
Та й Насточку прийме, прийме.
Червонії чоботи, чоботи
До нашої роботи, роботи.
Вербовая дощечка, дощечка,
По ній ходить Насточка, Насточка.
Волхв: Тож нині во славу роду нашого візьмемося за руки,
з’єднаємо нашу силу і відчуємо, як слава і воля линуть на нас звідусіль,
з усієї Русі-України.
Люди беруться за руки, стають навколо Купайлиці, водять хоровод:
ПРИСПІВ:
Ой роде наш красний,
Роде наш прекрасний,
Не цураймося, признаваймося,
Бо багато нас є.
А що перша квітка – то рідний батечко,
Хорошонько цвіте.
ПРИСПІВ.
А що друга квітка – то рідная ненька,
Хорошенько цвіте.
ПРИСПІВ.
А що третя квітка – рідна сторононька,
Хорошенько цвіте.
ПРИСПІВ.
Гурт переходить в Кривий танок з піснею "А ми в кривого танцю йдем"
рухаючись до Води.
А ми в кривого танцю йдем, танцю йдем,
А ми йому кінця не знайдем, не знайдем.
Приспів:
А вода по каменю,
А вода по білому,
Стиха йде, Стиха йде.
Ішли дівчата через двір, через двір.
На них хусточки як мак цвів, як мак цвів.
Приспів.
Стали хусточки маяти, маяти.
Стала діброва палати, палати.
Приспів.
Стали дівчата гасити, гасити.
Цебрами воду носити, носити.
Приспів.
Скільки у цебрі водиці, водиці,
Стільки у дівчаток правдиці, правдиці.
Приспів.
А ми в кривого танцю йдем, танцю йдем,
А ми йому кінця не знайдем, не знайдем.
Приспів:
Ішли дівчата через двір, через двір.
На них хусточки як мак цвів, як мак цвів.
Приспів.
Стали хусточки маяти, маяти.
Стала діброва палати, палати.
Приспів.
Стали парубки гасити, гасити,
Решетом воду носити, носити.
Приспів.
Стільки в решеті водиці, водиці,
Стільки у парубків правдиці, правдиці.
Приспів.
А ми в кривого танцю йдем, танцю йдем,
А ми йому кінця не знайдем, не знайдем.
Приспів:
ДІЙСТВО БІЛЯ ВОДИ
Жриця: Вшануймо Дану-Водицю, очистимо наші тіла і душі.
Духовенство і люди ідуть до води. Жриця несе хлібець.
Ой на Івана та й на Купала,
Там дівчинонька в полі гуляла.
В полі гуляла, квіти збирала,
Квіти збирала, в пучечки брала.
В пучечки брала, віночок плела,
До річеньки йшла, в воду пускала.
До сонечка та й промовляла,
До сонечка так промовляла:
"Ой світи, сонцю, світи та не грій,
Щоб віночок мій з тебе й не згорів,
Щоб віночок мій живий зостався,
Щоб миленькому в руки дістався.
Ой на Івана та й на Купала…
Всі зупиняються перед водою.
Волхв: Як отці наші маємо очиститись водою в омовінні
і омитися молитви творячи за чисті душі наші і тіла,
як бо Дажбог установив те омовіння і купалища.
І умиємо тіла, і умиємо душі свої в чистих водах живих,
і підемо трудитися всякий день мольби творячи, і суру п’ючи,
як і предки раніше робили.
Цієї ночі, що її пращури звали Ніччю Княжою,
мовимо славу Богам, як і робили те пращури в часи прадавні.
Ми ж є їх нащадками
і будемо гідними їх, в чистоті тілесній і в чистоті душ наших,
що житимуть вічно, допоки тримається рід наш!
Жриця: Дано-Водице, Водо-Студенице!
Ти очищуєш коріння, креміння, луги і береги!
Очисти Дажбожих онуків, дай здоров'я і силу!
Жриця кладе хлібець на пожертву Воді:
Тобі, Дано-Водице даю я цю требу!
Жрець: Ось Купало має собі гарну подругу Марену. То й хлопцям
треба обрати собі пару.
Жриця: Чи всі дівчата віночки сплели? Бо вже пора й на судженого
гадати. Дівчата ідіть ворожити, віночки на воду пускати.
Дівчина: Хто віночок спіймає, то й пара моя! Кидає вінок, а за
нею і всі дівчата.
Жрець: Хлопці, дістаньте вінок своєї дівчини.
Хлопці кидаються у воду за вінком. Обираються пари (як правило,
зарання домовляються).
1. Заплету віночок,
Заплету шовковий,
На щастя, на долю, 2р.
На чорнії брови.
2. Та й пущу віночок
На биструю воду,
На щастя, на долю, 2р.
На милого вроду.
3. Ой пливи, віночку,
Тихо за водою,
На щастя, на долю, 2р.
Милому за мною.
4. Та й поплив віночок
Тихо за водою,
Серденько дівоче 2р.
Забрав із собою.
5. Ой пливи, віночку,
Та по синій хвилі,
До тієї хати, 2р.
Де живе мій милий.
Жрець: Тож очистимо омовінням тіла наші!
Всі присутні йдуть купатися чи вмиватися.
СВЯЩЕННИЙ ВІНОК
Приносять від вівтаря Великий Вінок.
Волхв: Так прибудемо славні, як славимо Богів наших,
і молимось за тіла, омиті Водою чистою!
Оздоровимо душі наші, пройшовши через Священний купальський вінок.
Жрець і Жриця тримають Великий Вінок. Волхв приймає всіх, хто
проходить через Вінок:
Освячується онук(а) Дажбожий(а)!
Слава Дажбогу!
Співаються пісні для збору людей біля вогнища.
ДІЙСТВО БІЛЯ ВОГНЮ
Духовенство виходить перед заготованим хмизом, чотири хлопці
запалюють смолоскипи і стають з чотирьох боків навколо хмизу:
Волхв:
Дажбоже наш, Ти утвердив життя наше на землі багатій. На ній ріки
солодководі, на ній гаї співучі, на ній поля квітучі. І щедро обдарував
Ти онуків своїх і волею і любов’ю і вродою і силою, щоб були вони самі
собою, щоб були самі творцями віри своєї.
Летить Матирсва (жриця з рушником на плечах, наче крила), несе
вогонь, її в танку супроводжують дівчата з курильницями. Матирсва з
дівчатами передає вогонь хлопцям.
Волхв:
І Мати-Слава перед нами йде,
яка вогонь дала Пращурам нашим.
І се Предки наші в Сварзі радіють за нас.
І Мати кличе до Вишнього,
Що дав їй вогонь до вогнищ наших,
і Той прибув з допомогою.
І се міць верже на ворогів.
Дажбоже наш світлий!
Утримуєш у безодні Землю нашу,
творячи життя та красу велику,
даючи тепло та поживу дітям своїм.
Лине до нас любов Твоя,
Святістю і мудрістю Віри нашої.
Ласку Твою чуючи, славу Тобі творимо
від Землі аж до Вирію.
Нехай летить вона птицею ясною,
сповіщаючи всім Предкам руським,
що шануємо та поклоняємось
Сонцю Всевишньому,
Отцю кревному – Дажбогу нашому!
Тож запалимо в ім’я Бога нашого священний Купальський Вогонь.
Чотири хлопця із смолоскипами під удари тулумбаса одночасно
підходять до вогнища, піднімають над хмизом смолоскипи: Слава Купалі!,
опускають смолоскипи, роблять коло і знову повторюють дію тричі, а
потім, стаючи на одне коліно, запалюють Вогонь.
Волхв: О Вогню, прийми це дерево,
жертву нашу. Згори ясно!
І розпусти свій священний дим,
доторкнися крилами до небесної Високості!
Жрець: Ти, вогню земний, золотий, святий, оживи, очисти наші
душі, грій і годуй нас, щоб були ми сильними, мудрими, здоровими, любили
свою землю та один одного. Будьмо щасливими!
Всі: Гори, гори, Вогню.
Гори, гори ясно,
Гори, гори красно.
Волхв: У цьому священному Вогні зараз діє таємна вседайна
сутність Всесвіту, яка творить життя Природи.
Віруємо! Вогонь – вічна свята дія Богів Рідних. І нині ми очищуємося і
освячуємося святим Божим Вогнем.
Жрець: Тобі, Боже Великий, даю я цю требу! (Виливає з ріжка
узвар у Вогонь).
Х: 1. Я дивлюсь в небо, там літають хмари
За тими хмаринами живуть Боги.
Я складаю требу, кладу до Алтару,
Жаркими іскринами сиплять Вогні.
Пр.: Гой! ладо, Рід, Дана
Яке наше життя стане
Гой Ладо Рід і Дана, наше життя стане.
2. Покладу я житницю, що дала мі землиця,
Приготую сирицю з туриці,
Та й віддам усе Вогню, хай наситить всю Рідню.
Не полишать хай Боги наші Дими.
3. Молитвами щирими Славу Сварзі вознесу,
Вип’ю щойно зібрану свіжу Росу.
І проснеться Дідух і відкриє Віди,
І не стане сліду від скорб і туг.
КОЛЕСО
Хлопці з жерцем готують колесо для запалювання.
Волхв: Закрутимо кола Сварожі до Дажбожих онуків.
Тож запалимо Вогняне колесо, яке крутить життя природи! Цієї чарівної
купальської ночі єднаються дві стихії вогонь і вода, що стають життям
нашим.
Жерці з хлопцями запалюють Колесо. Його або скочують з пагорба у
воду, або розкручують на стовпі.
СПАЛЕННЯ КУПАЛА І УТОПЛЕННЯ МАРЕНИ
Волхв: Відправимо Купала до своєї стихії – вогню, хай зійде
нам ясним Сонечком і зігріває землю, а Марена до свого володіння – води,
хай напоїть землю чистою водою. Топлять Марену і спалюють Купала.
Під час топлення Марени:
Утонула Маренонька, утонула,
Тільки її кісочка зринула.
Найвищій жрець виймає Купайлицю:
Хто бажає собі щасливого життя нехай дістане собі гілочку з
Купальського дерева.
Хлопці і дівчата мають стрибати за гіллям із стрічками, цукерками.
ПОКАЗОВІ ВИСТУПИ
Зашуміть, Гаї Предковічні,
Воскресите рать, Дуби-Прадіди,
Врази зло ти, Удатен Меч,
Світе, в Праві встань до кінця віків.
Слава, Слава переможцеві Перуну Сварожичу!
До вогню викликаються воїни, які показують бойову майстерність під
козацькі пісні.
СТРИБКИ ЧЕРЕЗ ВОГОНЬ
Волхв: Молимо Велеса, отця нашого,
хай потягне в небі комонь Суражіїв,
хай зійде на нас сурі вішати, золоті кола вертячи.
То бо сонце наше, яке освітлює домове наші,
І перед його лицем блідне лице вогнищ домашніх.
Цьому Богу вогнику Семарглу речемо показатися
і встати на небі і так бути до блакитного світу.
Жрець: Се Бог Купало гряде на нас
І говорить нам,
Що повинні стати горді і чисті
Тілами і душами нашими.
Тож очистимося Купальським вогнем!
Гей, громадо, розступись, хай ватра палає!
Хто очиститися хоче – крізь неї стрибає.
Хлопці утворюють прохід, вказуючи напрям для стрибків через
вогнище.
Поки вогнище велике через нього стрибають хлопці, показуючи свою
спритність. Потім стрибають парами: хлопці й дівчата стають струмочком,
Проводяться ігри, змагання біля вогнища.
МОЛИТВИ ЗА СВЯТІ ДУШІ ПРЕДКІВ
Коли ігрища навколо Вогню притихнуть, перед тим, як сідати
їсти, люди збираються пом’янути Предків.
Волхв: Силами могутніми і таємними ми поєднуємося з душами
Предків Рідних. Предки наші вільні і славні молилися Богам рідним, і
відійшли душі їхні до Лук Сварожих і поєдналися з Богами. І ми молимось
Рідним Богам, і чують молитву нашу Предки, і радіють душі їхні.
Усі у злагоді, у спокої, у єдності згадаймо Предків наших. Запалимо
свічки Пам'яті та Слави від священного Купальського вогнища. Запалюються
свічки на кошиках. Всі йдуть до води.
Думкою нашою щирою приєднаймося до прабатьків і праматерів наших.
Усвідомлюймо, що вони нас ніколи не покидають і завжди перебувають разом
з нами, і досвідом своїм допомагають утверджувати життя і силу Роду
нашого.
І се душі Предків рідних од Іру зрять на нас! Слава отцям і матерям
нашим, пращурам всім роду нашого, які навернули нас до стезі правої!
Згадаємо Рід наш.
Найперше згадаємо прабатька Роду нашого Богумира і праматір Роду нашого
Славуну з їхніми доньками Древою, Полевою і Скревою та синами Русом і
Сивою, а після них був отець Орій із синами Києм, Щеком і Хоривом. Від
них пішли народи слов’янські. Хай вічно живуть вони в пам’яті нашій!
Згадаємо волхвів, славних мудреців роду нашого, які передали нам знання
і відання і вели нас стезею Првою, яку вказували Рідні Боги. Хай вічно
живуть вони в пам’яті нашій!
Прославимо воїнів, які відійшли у Вічність, обороняючи славу, волю і
честь роду Руського. Хай вічно живуть вони в пам’яті нашій!
Згадаймо всіх синів і дочок роду нашого, які любили землю свою і рід
свій понад усе, і з любов’ю цією відійшли у володіння вічності. Хай
вічно живуть вони в пам’яті нашій!
Люди пускають кошики на воду.
Жриця промовляє під сопілку: Свічки пливуть – таємну розмову ведуть з
живою землею, з ранньою зорею, і чують всі в Русі, що ті, хто вмирають –
зорями сяють і в серцях жіночих, і словах пророчих, і в роді-родині, і в
росі-сльозині, і в маковім цвіті, і в ласці-привіті.
А ті, хто умів за волю життя своє віддати, той Сонцем сяє на покутті
хати і славлять такого сина Божого у купальські свята найкращі дівчата.
Волхв: Вічна пам’ять вам, Предки святі наші.
Х: Розляглися степи на всі сторони,
Відкричали в степу чорні ворони.
Подніпровські сади стали білими. 2р.
І летять журавлі над могилами.
Де шукати мені долі кращої,
Крім землі, де лежать мої пращури?
Земле рідна моя, краю зоряний! 2р.
Твої щедрі поля серцем зорані.
Всі повертаються до Вогнища.
Жриця: Ніченька чарівниченька! Саме цієї купальської пори, що,
як оповідає повір’я, навіть папороть, яка не має цвіту, і та зацвітає.
Тож і ми, як і пращури наші цієї ночі підемо шукати той чарівний квіт.
Старі люди розповідають, що колись примічали, хто з ким на Купала
водиться, чий вінок із води дістане, через вогонь стрибає – на осінь до
шлюбу стане.
СВЯТА ВЕЧЕРЯ
Жрець: А тепер, дорогі друзі, запрошуємо всіх на Святу вечерю
розстеляйте скатертини. З Купайлом вас!
Волхв: Дажбоже наш, ми в ім’я Твоє живемо і хліб Твій споживаємо. І з
вірою в Тебе утверджуємо працею і борнею волю життя нашого Тобі
Всюдисущий Боже наш, на славу, собі на здоров'я і дітям нашим на життя
достойне! Смачного Вам, люди добрі!
Опісля їжі люди сідають біля вогнища: співають, розповідають
усмішки, пригоди. Бажаючі йдуть шукати квітку Папороті.
РІЗДВО КУПАЛА
24 червня
ОСВЯЧЕННЯ ДЖЕРЕЛА
Вдосвіта люди йдуть до джерела на освячення води.
Волхв:
Слава Рідним Богам! Ушануємо води Джерельні.
Побратими і посестри, ми знаємо істину: життя постало там, де була вода.
І ми живемо тому, що наше тіло створене з води. Життя і здоров’я наше
залежить і від того, яку воду ми споживаємо. Якщо вода чиста, свіжа, то
тіло наше багате здоров’ям. Щасливе життя там, де є здоров’я.
Ми всі клянемося, думаючи про своє здоров’я і здоров’я дітей наших,
берегти чистоту криниць, рік, ставків, з яких черпаємо воду для
споживання нашого.
У чашу набирається джерельна вода і проводиться освячення:
Іменем Дажбога освячується Вода Джерельна.
Жриця: Дано-Водице, Водо-Студенице!
Ти очищуєш коріння, креміння, луги і береги!
Очисти Дажбожих онуків, дай здоров’я і силу!
Волхв кропить людей водою (або наливає у долоні для вмивання):
Будьте здорові, як джерельна Вода; будьте багаті, як Рідна
Земля; будьте привабливі, як червона Калина.
Після освячення кожен може вмитися і набрати з собою джерелиці.
ЗУСТРІЧ СОНЦЯ
Зранку люди на чолі з Волхвом йдуть на пагорб зустрічати Сонце.
Волхв: Слава Богу нашому!
Хай Божа сила зійде зі Сварги на святу Русь-Україну, осяюючи увесь Рід
наш.
Се бо, молячись, найперше Триглаву поклонятись маємо
і йому велику славу співаємо.
І Хвалимо Сварога, що створив світ, –
це Бог Прави, Яви і Нави, се маємо їх во істину.
Се мовив отцю Ору Сварог наш:
“Як мої творіння створив вас од перст своїх
і хай буде сказано, що ви – сини Творця.
І будьте як діти мої, і Дажбог буде Отець ваш.
Того мусите слухатись, і той вам скаже,
що маєте діяти, і як мовить так і творіть.
Себо Дажбо створив нам яйце,
що є світ-зоря яка нам сяє.
І в тій безодні повісив Дажбо землю нашу,
аби тая удержана була.
Права бо є таємно уложена Дажбогом,
а по ній, як пряжа, тече Ява,
і та створила життя наше.
А тоді, коли одійде, смерть наступає.
Доти є Нава і по тому є Нава.
А в Праві ж твориться Ява.
Х: 1. Трави чаруючі зашепотіли в полі,
Вітром приручені хиляться до землі.
Ой Дажбоже у високих травах
Спить у колисці із листя,
Наш Великий Боже, Золотаве Сонце.
2. Світлії обріїї ген-ген за хмарами, гой.
Не походимі ще луки Сварогові.
Ой просинайся, наш Великий Боже,
Дай твоїм променем вмитись,
День новий почати в Золотавім Сонці.
Гой просинайсь, гой просинайсь, Боже! – 2 р.
В золотавім Сонці.
Дажбоже наш, Ти могутній, бо наша віра в Тебе могутня, вона Твоїми
таїнами в наших душах народжена й освячена, і Тобою вона благословенна в
ім’я волі і сили, слави і безсмертя народу нашого в Царстві Вічності
Твоєї, Дажбоже наш.
Жрець: Могутній Дажбоже!
Зорею вранішньою Ти осяяв Землю нашу,
Провіщаючи народження Ранку.
З насолодою ловимо перші промені Твоєї благодаті,
Огортаючись її ніжністю.
Х: На свято Купала
Рано сонце грало –
На добрії роки,
На теплії роси,
На жито-пшеницю.
Дажбоже, славимо Твою всеперемагаючу дію,
Що народжує життя в світанкових обріях.
Слава Дажбогу!
Волхв: Ось бачимо ми, як човен Дажбожий
виходить на простори синьої Сварги.
І човен той сяє, і виглядає як золото,
Огнебогом розпалене.
Його дихання – це життя й прибіжище
кожної істоти Матері-Землі.
Світ не мав початку і світ не матиме кінця – світ був, світ є, і світ
вічно буде. Це найвища таїна Твоя, Всевишній Роде наш, таїна
безперервного кола світобудови. І ми відчуваємо Тебе в душі нашій.
Щасливий народ наш, що вірить Тобі, Всемогутній Боже наш!
Наша сила в Рідній Православній Вірі! Слава Рідним Богам!
Ми непереможні! Слава Русі-Україні!
Ми будемо вічно жити! Слава Роду нашому!
Література
- 1. Велесова книга: Легенди. Міти. Думи. Скрижалі буття українського
народу. I тис. до н.д. – I тис. н.д. / Упорядкування Б.І.Яценка. – К.:
Індоєвропа, 7502 (1994). – 320 с.
2. Волхв Межимир. Малий Требник Рідної Православної Віри. – К.: Духовне
видання Родового Вогнища РПВ, 1973 р. від С.М. – 158 с.
3. Волхвиня Зореслава, Проповідник Світлояр. Купайло – Бог земних радощів //
Сварог, вип. 6. – К., 1997.
4. Жуйкова М. Номінація смерті та архаїчне мислення // Студії з інтегральної
культурології. – Вип. І: Thonatos. – Львів, 1996. – С. 28 – 62.
5. Климець Ю.Д. Купальська обрядовість на Україні. – К.: Наук. думка, 1990.
– 144 с.
6. Купайло. – К.: Ред. часопису “Сварог”, 1999.
7. Купальські пісні. Українські народні пісні: пісенник. – К. Музична
Україна, 1989. – 196 с.
8. Пісенник / Упорядник С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло,
7518 (2010). – 28 с.
9. Силенко Л. Мага Віра. – Канада, США: видавництво РУНВіри, 1979. – 1427 с.
10. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994.
11. Українські пісні. – http://www.pisni.org.ua.
12. Українські народні пісні – слова ноти відео. –http://proridne.com/
13. Шевченко О. Купальське вогнище. Сценарій. – Запоріжжя, 1998.
14. Щедрик: Дитячий універсальник для родинного і шкільного читання /
укладач П.Черемський. – Харків: “Сокіл”-“Просвіта”, 1994. – 264 с.
http://www.svit.in.ua
До розділу