Свято Спасу присвячені Дажбогові, що дає нам життя. Воно припадає на
завершення основних польових робіт. Ми з вдячністю звертаємося у
молитвах до Бога Спасителя, який так щедро обдарував нас новим урожаєм.
Свято Спасу поділяється на три частини: 1 серпня – Маковий Спас (Спас на
воді), 6 серпня – Яблучний Спас (Великий Спас), 16 серпня – Хлібний
Спас.
Маковий Спас, відповідно до Кола Сварожого, тотожний таким святам як
Стрітення (1-2 лютого), Ярилиця (1-2 травня), Діди (1-2 листопада). Як
правило, такі свята проводяться два дні, але 2 серпня етнографи не
фіксують свято, або воно малозначне для цього періоду. У ці дні Кола
Сварожого ушановують Предків, бо припадають вони на 40-й день від смерті
попереднього прояву Сонця. В даному випадку це був Ярило, човен якого
відправився у вічність 1 липня і досягнув сьомого неба 1 серпня.
Христосівську легенду про сімох братів Макабеїв і їхню мати Соломію
треба розуміти наступним чином: Соломія (Солома) – це стрижень, на якому
тримається сім енергетичних точок людини "маківок". Душа померлого якраз
і має на 40 день досягнути найвищої сьомої "маківки".
Приводимо опис свята Макового Спасу за книгою Василя Скуратівського
"Святвечір". Напередодні свята виготовляють "маковійську квітку" з городніх і
частково лісових квітів. Букет має бути різносортним: з чебрецю,
чорнобривців, кудрявців, рути-м'яти, васильків, нагідок та ін. Кожне
зело в букеті виконує свій символ-оберіг і до кожного господиня
промовляє приказки, наприклад для льону: "Рости вище по коліна, щоб в
нікого з нас голова не боліла"; "Білися біло, щоб хустками твоїми нашій
(ім'я дівчини) весільну голову покрило".
Після цього дівчата збираються в гурти, плетуть віночки для освячення в
храмі. Рано-вранці храмові дзвони оповіщають про свято. Розбудивши
дітей, ненька оздоблює "маковійську квітку" намистом, пов'язує червоною
стрічкою і, обгорнувши рушником, приказує:
– На, доню, квітку цю, щоб ти була така гарна,
багата й пригожа, як ця квітка, щоб тебе хлопці любили, як люди люблять
квітку.
Малеча може готувати квіти безпосередньо перед богослужбою. Після
молитви священик виголошує повчальну проповідь для дітвори: аби були
чемними, шанували батьків і старших, не лихословили, добре вчилися,
допомагали по господарству, були охайними. Це чи не єдина храмова
відправа, участь в якій переважно беруть підлітки.
Опісля всі стають в коло, і священик освячує квіти, коржики та
пиріжки з маком. Вдома дітям готують святковий стіл.
"Маковійну квітку" підвішують до сволока або до божниці. Вона висить
протягом року як оберіг.
Оскільки Маковій вважається дівочим і дитячим святом, то юнь у цей
день не працює. Підлітки грають на луках у різноманітні ігри. Молодь
натомість збирається на гулі в лісі, щоб розвеселитися й поспівати
спасівських пісень. Хлопці в цей день жартівливо називають дівчат
"макодзюбками" чи "маковійками".
Крім квітів і виробів з маку на Маковія освячують воду, зокрема
криниці. Урочистий хід від храму до криниці влаштовують під співи і
музику.
Біля криниці виставляють два столи: на одному хліб із сіллю та
запалену свічку, а на іншому – свічку, свячену воду й колово (кутя). Ця
обрядова страва призначається добрим духам та предкам.
Також роблять символічне клечання – втикають обіч свіжі галузки, при
потребі саджають дерева.
Біля джерела запалюють два вогнища, обкурюють живограї димом з
цілющих трав, влаштовують різноманітні ігри, забави, співають обрядових
пісень, читають магічні заклинання.
Література
- Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994. – Кн. 1. – С.
52-57.
http://www.svit.in.ua
До розділу