Світовит Пашник
29 серпня відбувається усічення голови
Сонця-Дажбога і священний птах Матирсва (Мати Слава), що символізує
Зорю, несе вогняну головню на Землю людям. На наступний день 30 (31)
серпня ми святкуємо свято Симаргла (Івана-Воїна) – це ім'я земного
(домашнього) вогню. У самій назві вказується на цифру сім, яка позначає
материнську сутність ("мару") і "гл" – голову чи сонце-вогнище:
"І та Сва-Птиця речить, яко Огень-Смар
понесла до нас і Глу поручила, да [щоб] тоє горіння було, і Богам
купалити, і Даждю дощити". [1, 36а].
Матирсва приносить нам вогонь як і
ведичний Матарішван чи грецький Прометей, щоб у холодні дні він зігрів
наші домівки. [2, 140].
Література:
1. Велесова Книга /
Упор., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло,
7518 (2010). – 160 с.
2. Калайда Г.І. «Рігведа» для спраглих. – Запоріжжя: Руське Православне
Коло, 2009. – 220 с.
Вечірній обряд на
свято Симаргла
Обрядові речі: Посох, Триглав, смолоскипи,
курильниця, ріжок, чаша з водою, кропило.
Запалюється курильниця, люди від неї запалюють свічки.
Помічник:
Священнодійство на славу Рідним Богам, Україні-Русі і Роду нашому. Свято
Симаргла.
Слава Рідним Богам! Святим Знаменом благословляю вас, онуки Дажбожі!
Осяюю мир, успіхи і дні світлі усьому Роду Українському.
Дажбог на струзі своєму в Сварзі премудрій,
яка є синьою.
А струг той сяє і виглядає, як золото, Огнебогом розпалене.
Його подих – це життя і притулок кожної істоти.
І Мати-Слава перед нами йде,
яка огень дала Пращурам нашим.
І се Щури наші в Сварзі радіють за нас.
І Мати кличе до Вишнього,
Що дав їй вогонь до вогнищ наших,
і Той прибув з допомогою.
І се міць верже на ворогів.
Великий, могутній і сильний
Боже наш! Ми праведні і вірні
Прадавній Вірі Предків Наших,
Зібралися, щоб дяку Тобі скласти
І Славу Тобі співати!
Щоб бачив Ти, охоронцю наших степів і гір,
Морів і річок,
Що з нашим прозрінням
Прокидається Україна
І повертається до Божественного Закону,
До гордого і праведного життя,
До здоров’я, краси й радості,
До добробуту стійкого,
До Звичаю Вкраїнського!
Твоєю силою ми зміцнюємося!
Твоєю могутністю ми проймаємося!
Щоб вічно у Славі Твоїй перебувати,
Боже наш!
Отож Молимось Богам,
щоб мали ми чисті душі і тіла наші,
і щоб мали ми Життя з Праотцями нашими,
в Богах зливаючись в єдину Правду.
Правда така, що ми
внуки Дажбожі,
Тілом та розумом ми з Ним єдині,
і тому творимо і говоримо з Богом воєдино,
і славимо Праву, від того й звемося Православними.
Слава
Дажбогу! Слава Праві!
Х:
Слава, слава, слава
Вседайному Богу,
Господарю Богу – 2 р.
Рідному Дажбогу.
Слава, слава – 2р.
Дажбогу, рідному Дажбогу!
Могутня сила Твоя, Дажбоже наш!
Вогонь
Віруємо: Дажбог – вічна свята дія Небесного
Вогню. Його уособленням на Землі є Вогнебог Симаргл. Тож запалимо в ім’я
Бога нашого священний Вогонь.
Волхв відходить назад. Хлопці зі смолоскипами під бій тулумбаса стають
навколо Вівтаря (або місця, де буде запалюватися вогнище). Всі разом
рухаються по сонцю, зупиняються:
Волхв: Слава
Симарглу! – Навіки слава! (піднімають смолоскипи догори).
Дійство повторюється тричі. Після цього хлопці підходять до вогнища,
стають на коліно і смолоскипами запалюють вогнище.
Молимо Прабатька Дія, як той розведе вогонь,
який Мати-Слава принесла
На крилах своїх, Праотцям нашим,
і ту піснями оспівуємо біля кострищ вечірніх.
Всі: Гори, гори
вогню!
Гори, гори ясно!
Гори, гори красно!
Коли Вогонь запалено, хлопці стають на місця і позад себе устрімляють
смолоскипи.
Волхв: Славимо
огнебога Симаргла,
який гризе дерево і солому
і огнехурделицю розвіває вранці, вдень і ввечері.
А тому вдячні за сотворені борошна і пиття, які є їжею,
що її зберігаємо в попелі.
А вогонь роздмухуємо, щоб горіло!
Помічник: О Вогню, прийми це дерево,
жертву нашу. Згори ясно!
І розпусти свій священний дим,
доторкнися крилами до небесної Високості!
Палимо Вогонь сильний
і кладемо до Нього дарунок.
Так, щоб Вогонь був до Сварги!
Так, щоб тріщав Він в Огні
й ділився надвоє й натроє...
Бо то є знак від Богів,
що любиться тая Жертва Їм і хочуть її.
Волхв: У цьому
священному Вогні зараз діє таємна вседайна сутність Всесвіту, яка
творить життя Природи.
Ти, вогню земний, золотий, святий, оживи, очисти наші душі, грій і годуй
нас, щоб були ми сильними, мудрими, здоровими, любили свою землю та один
одного. Будьмо щасливими!
Як дар Богам, на вогнище священне
Рослини я ці зараз віддаю,
Дари Землі і щедрого Дажбога.
Хай щастя зійде в рідному краю!
(Кладе у вогонь маленький сніп).
Помічник:
Тобі, Боже великий, даю я цю требу! (Кладе у
Вогонь шматок хліба).
Волхв: Тобі, Боже
світлий, володарю неба! (Виливає узвар з ріжка у Вогонь).
Молимо Велеса, отця нашого,
хай потягне в небі комонь Суражіїв,
хай зійде на нас сурі вішати, золоті кола вертячи.
То бо сонце наше, яке освітлює домове наші,
І перед його лицем блідне лице вогнищ домашніх.
Цьому Богу вогнику Симарглу речемо показатися
і встати на Небі і так бути до мудрого світла.
Боже Правий, Боже Явий, Боже Навий!
Ти є Святість, найсвятіша за всі святощі.
Ти є Сила, найсильніша за всі сили.
Ти єдина Правда в світі, і немає іншої.
Ти, Свароже, Бог Святий Роду нашого!
Освячення водою
Хвалимо Сварога, діда Божого,
який тому роду Божому є началом
і всякому роду криниця вічна,
яка витікає од джерела свого
і ніколи не замерзає.
А тієї води живлячої п'ючи, живемо,
допоки не прийдемо до нього, як свої,
прибудемо до лук його райських.
Волхв гасить головню у воді:
В ім’я Бога нашого, хай святиться жива водиця!
Дано-Водице, Водо-Студенице!
Ти очищуєш коріння, креміння, луги і береги!
Очисти Дажбожих онуків, дай здоров'я і силу!
Волхв і Помічник йдуть кропити водою людей:
Святою Водою очищуються і освячуються онуки Дажбожі.
Будьте здорові, як джерельна Вода.
Будьте багаті, як Рідна Українська Земля.
Будьте привабливі, як червона Калина.
Хай щастить вам.
Боже наш! Ти могутній, бо наша віра в Тебе могутня, вона Твоїми
таїнами в наших душах народжена і освячена, і Тобою вона
благословенна в ім’я волі і сили, слави і безсмертя народу нашого.
Наша сила в Рідній Православній Вірі! Слава Рідним Богам!
Ми непереможні! Слава Україні-Русі!
Ми будемо вічно жити! Слава Українському народу!
Література
- Велесова книга: Легенди. Міти. Думи. Скрижалі буття українського народу.
I тис. до н.д. – I тис. н.д. / Упоряд. Б.І.Яценка. – К.: Індоєвропа, 7502
(1994). – 320 с.; Велесова Книга. Воховник / Упоряд. Г.Лозко. – К.: Такі
справи, 7510 (2002). – 368 с.
- Велесова Книга. Волховник / упорядник Г.Лозко. – К.: Такі справи, 7510
(2002). – 368 с.
- Лозко Г. Волховник. Правослов. – К.: Сварог, 2001. – 144 с.
- Скуратівський В.Т. Вінець. – К.: Вид-во УСГА, 1994. – 240 с.
(С.170–178).
- Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994.
http://www.svit.in.ua
До розділу