Іван Петрович Котляревський народився 9 вересня 1769 року в родині
дрібного дворянина, що служив у Полтавському магiстратi. У Полтаві
минули дитячі та шкiльнi роки Котляревського. Освіту хлопець дістав у
парафiяльнiй школі та духовній семінарії. Спочатку він служив чиновником
у різних полтавських канцеляріях, пiзнiше був домашнім учителем у
поміщицьких родинах на Полтавщині. Саме на цей час – середина 90-х років
XVIII ст. – i припадає початок роботи Котляревського над поемою
"Енеїда".
1798 i 1808 pокiв з'явилися двома виданнями перші три частини поеми
"Енеїда" і Котляревський раптово став широко відомим письменником. Ще
поема поширювалася i в численних рукописних списках. На літературну ниву
письменник прийшов з новими методами творчості, новим змістом, дав їй
чисту народну мову. Це було тим новим словом, яке сказав I.П.
Котляревський у тодішній українській лiтературi, i воно не обмежується
лише літературою, а глибоко зачіпає i сферу громадських стосунків на
Україні. Читаючи талановиту пародію, сучасники побачили, що мова, якою
гордувало панство й усі тi, хто до нього тяглися, в руках справжнього
майстра слова обертається на чарівний витвір краси й глибоких думок.
Поруч з іскрометним гумором у поемі неприкрито бринить жаль за вільною
старовиною, героїчним минулим.
Дванадцять pокiв (1796-1808) перебував Котляревський на вiйськовiй
службі. Але i в період служби Котляревський продовжував писати. Пішовши
у відставку, Котляревський оселяється у Полтаві i з 1810 року
займає
посаду наглядача в Будинку для виховання бідних дворян. З початком
Вiтчизняної війни 1812 року, Котляревському як офiцеровi було доручено
сформувати 5-й козачий полк.
У 1816 pоцi I.П. Котляревського було призначено директором Полтавського
театру. Зрозумівши, який величезний талант у актора-крiпака Щепкiна, що
виступав у складі гастролюючої в Полтаві трупи Штейна, він близько
сходиться з ним, допомагає викупити актора з кріпацтва. В цей час
Котляревський пише п’єси "Наталка Полтавка" i "Москаль-чарiвник", якi
дали початок новій українській драматургії, та були з успіхом поставлені
у 1819 pоцi на сцені Полтавського театру. Спільна театральна дiяльнiсть
Котляревського i Щепкiна протягом чотирьох рокiв (1818-1821) дає
вiдчутнi результати: Полтавський театр стає провідним на Україні, про
нього шириться добра слава.
У 1835 роцi через хворобу Котляревський залишає службу i йде у
відставку. Помер Iван Петрович 29 жовтня 1838 року. На похорон зiйшлося
населення всього мiста, виявляючи свою глибоку шану великому
письменниковi i простiй, щирiй, гуманнiй людинi.
До розділу