Уклав Володар КУРТЯК
співак (тенор)
Народився 25 вересня 1932 року в Донецьку, в сім’ї шахтаря. Змалку
захоплювався музикою, брав участь у художній самодіяльності, співав
дискантом. По закінченні школи вступив у Донецький політехнічний
інститут на гірничий факультет. В інституті виступав з сольними номерами
у супроводі інструментального ансамблю.
1952 року робить спробу вступити в Ленінградську консерваторію, але
невдало. Бере уроки у соліста Донецького оперного театру О.Коробейченка.
У 1962 році вперше бере участь у концерті художньої самодіяльності
Донецької області у Києві, де виконав кілька романсів. У липні 1962 року
під час Всесвітнього конгресу профспілок у Москві брав участь у концерті
й був обраний для стажування в Італії, в Мілані, у театрі «Ла Скала». З
січня 1962 року Анатолій Солов’яненко півроку стажується в Італії, в «Ла
Скала», у відомого співака Дженнардо Барра. 22 листопада 1963 року у
Київській опері відбулася прем’єра опери «Ріг
олетто»,
в якій Солов’яненко виконав роль герцога Мантуанського.
В січні 1964 року Солов’яненко знову перебуває на стажуванні в Італії.
Того ж року бере участь в концерті трупи Великого театру в Мілані, в «Ла
Скала». Солов’яненко досконало оволодів так званим італійським стилем,
віртуозно виконуючи тенорові партії в операх Верді, Пучіні, Доніцетті,
Масканьї. Він вільно володів італійською мовою, і його тенор звучав
настільки проникливо й лірично, що вимогливі італійські слухачі визнали
його переможцем у конкурсі «Неаполь проти всіх», віддавши перевагу йому
перед славетним італійським співаком Клаудіо Вілла. Після конкурсу
повертається в Москву й виступає у Великому театрі. Бере участь у
численних гастрольних поїздках в Радянському Союзі та за кордоном.
У Київському оперному театрі Анатолій Солов’яненко виконав близько 20
партій в операх українських, російських та зарубіжних авторів, зокрема
Герцога в опері Дж.Верді «Ріголетто», Манріко в опері Дж.Верді
«Трубадур», Фауста в опері Ш.Гуно «Фауст», Андрія в опері
С.Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм», співав у «Наталці
Полтавці» М.Лисенка, «Князь Ігор» О.Бородіна, «Євгеній Онєгін»
П.Чайковського, «Борис Годунов» М.Мусоргського, «Садко»
М.Римського-Корсакова та ін. Серед найскладніших партій його тенорового
репертуару — партія Маріо Каварадоссі в опері Пучіні «Тоска». Її співали
Енріко Карузо, Беньяміно Джільї, Маріо Ланца, Леонід Собінов, Маріо Дель
Монако. Для багатьох виконавців світу образ Каварадоссі був каменем
спотикання в співацькій кар’єрі. Але у виконанні Солов’яненка ця складна
партія звучала легко, й лірично проникливо.
Український співак досконало оволодів також і французькою манерою співу
й блискуче співав у багатьох операх французьких композиторів, зокрема
Обера, Бізе, Масне. Особливо майстерно виконував він арію Надира в опері
Бізе «Шукачі перлин». В ній чудові природні дані голосу Солов’яненка за
тембром і характером навдивовижу точно збіглися з виконавськими канонами
цієї партії.
В репертуарі співака було багато творів українського бельканто, що добре
давався італійській манері виконання Солов’яненка: «Чорнії брови, карії
очі», «Ніч яка місячна», «Дивлюсь я на небо», «Там, де Ятрань круто
в’ється», «Повій, вітре, на Вкраїну», «Стоїть гора високая» та інші
шедеври. У Солов’яненка була своя, з глибин народної творчості
почерпнута, особливо зібрана, спокійна, рівна кантилена, насичена
великим почуттям, емоціональним трепетом, суголосним з глибоко народною
творчістю кобзарів.
1977–1978 рр. Анатолій Солов’яненко співає у славетному нью-йоркському
театрі «Метрополітен-опера».
1985 року на екрани виходить фільм «Прелюдія долі», присвячений
творчості Анатолія Солов’яненка. 1987 року співак бере участь у серії
концертів у Чорнобилі. У 1990-х роках артист через незгоди з
керівництвом залишає Київський оперний театр і займається виключно
концертною діяльністю в країнах СНД та за кордоном.
1999 року славетний співак у розквіті творчих сил раптово помер.
Поховано його у селищі Козин поблизу Києва.
До розділу