До розділу

 

Савур-Могила

 

Серед кількох відомих на Україні Савур-Могил особливу увагу привертає природний пагорб з ракушняка, що розташований в Запорізькому районі між селами Юлівка і Григорівка, і омивається р. Конкою та балкою, яка в неї впадає. Цей пагорб ще називають Савірюгою (Савурюгою).

Відомий археолог, академік Юрій Шилов вважає, що назва на пагорб перейшла від могили, що розташована поруч. У книзі “Джерела” він наводить легенду про це Городище, яка зберегла, мабуть, спогади і скіфських (якщо не більш древніх) часів:

За переказами, в незапам’ятні часи тут стояла буцімто велика фортеця і жили в ній наші люди, дніпряни. Одного разу підійшло до Городища чуже військо: чи то турецьке, чи то татарське, чи, може, ще яке інше. Почалася облога: без води, при недостатній кількості воїнів. Виручив Савура, себто Сава; так звали у фортеці старого-престарого немічного, але дуже мудрого діда. Він показав, де колодязь копати, а на загарбників таку ману наслав, що покотилося все вороже військо в Кінську, мов його мітлою, хто мітлою змив. Та й топилося там к лихій годині!... Але вся сила дідова на ворогів пішла, помер. Поховали мудрого Савуру з великими почестями на горі, відтоді та гора його іменем зветься.

Зверху запорізька Савур-Могила має пласку поверхню з численними ямами від колишніх виробок ракушняку і слідів II-ї світової війни. Тому культурний шар на поверхні майже відсутній. Пройти на це плато раніше можна було тільки зі східного боку через перешийок, де раніше (як і зараз) був заїзд. З пагорба гарно проглядається долина річки Конка.

Виходячи з назви, в давнину Савур-Могила використовувалася як святилище-городище, яке було зручне як для оборони, так і для обрядодійств.

Юрій Шилов у назві Савурюга вбачає спорідненість з ведичним Сувар-юга – „Золотий вік”, який передував сучасній Каліюзі, і розпочався за вченням жерців-брахманів у ніч з 17 на 18 лютого 3102 року до н.е. Це був прадень війни між родами пандавів і кауравів, описаний у „Магабгараті”, початок творення якої простежено в окрузі Савурюги над долиною Конки.

Мабуть, саме з Савурюгою споріднені арійська Сварга і давньоруський Бог Сварог, які згадуються у „Велесовій книзі” і пов’язуються з небесами, Раєм:

І маємо глядати степи райські на Сверзі, яка синьою є,
і та синь іде од Бога Сварога... (ВК, 26).

Один із переказів, записаних Я. Новицьким в Маріупольському повіті, розповідає про ватага Саву, що перебував на Савур-Могилі (мова йде про могилу, розташовану в Донецькій області). Геродот у книзі Мельпомена згадує про скіфського царя Савлія (Савл, суч. Савелій), який убив Анахарсія за зраду рідних звичаїв. Савлій, за Геродотом, був братом Анахарсія і батьком Ідантірса, що пізніше переміг перського царя Дарія. Можливо, що саме з цим царем і пов’язані легенди Савур-Могил.

    Використані джерела:
  1. Геродот. Історії в дев’яти книгах / пер. А.О.Білецького. – К.: Наук. думка, 1993. – 576 с.
  2. Савур-Могила. Легенди і перекази Нижньої Наддніпрянщини / Упоряд. В.А.Чабаненко. – К.: Дніпро, 1990. – 261 с.
  3. Шилов Ю.О. Джерела витоків етнокультури XIX тис. до н.е. – II тис. н.е. – К.: Аратта, 2002. – 272 с.

http://www.svit.in.ua

 

До розділу