Серед кількох відомих на
Україні Савур-Могил особливу увагу привертає природний пагорб з
ракушняка, що розташований в Запорізькому районі між селами Юлівка і
Григорівка, і омивається р. Конкою та балкою, яка в неї впадає. Цей
пагорб ще називають Савірюгою (Савурюгою).
Відомий археолог, академік Юрій Шилов вважає, що назва на пагорб
перейшла від могили, що розташована поруч. У книзі “Джерела” він
наводить легенду про це Городище, яка зберегла, мабуть, спогади і
скіфських (якщо не більш древніх) часів:
За переказами, в
незапам’ятні часи тут стояла буцімто велика фортеця і жили в ній
наші люди, дніпряни. Одного разу підійшло до Городища чуже військо:
чи то турецьке, чи то татарське, чи, може, ще яке інше. Почалася
облога: без води, при недостатній кількості воїнів. Виручив Савура,
себто Сава; так звали у фортеці старого-престарого немічного, але
дуже мудрого діда. Він показав, де колодязь копати, а на загарбників
таку ману наслав, що покотилося все вороже військо в Кінську, мов
його мітлою, хто мітлою змив. Та й топилося там к лихій годині!...
Але вся сила дідова на ворогів пішла, помер. Поховали мудрого Савуру
з великими почестями на горі, відтоді та гора його іменем зветься.
Зверху запорізька Савур-Могила має пласку поверхню з
численними ямами від колишніх виробок ракушняку і слідів II-ї світової
війни. Тому культурний шар на поверхні майже відсутній. Пройти на це
плато раніше можна було тільки зі східного боку через перешийок, де
раніше (як і зараз) був заїзд. З пагорба гарно проглядається долина
річки Конка.
Виходячи з назви, в давнину Савур-Могила
використовувалася як святилище-городище, яке було зручне як для оборони,
так і для обрядодійств.
Юрій Шилов у назві Савурюга
вбачає спорідненість з ведичним Сувар-юга – „Золотий вік”, який
передував сучасній Каліюзі, і розпочався за вченням жерців-брахманів у
ніч з 17 на 18 лютого 3102 року до н.е. Це був прадень війни між родами
пандавів і кауравів, описаний у „Магабгараті”, початок творення якої
простежено в окрузі Савурюги над долиною Конки.
Мабуть,
саме з Савурюгою споріднені арійська Сварга і давньоруський Бог Сварог,
які згадуються у „Велесовій книзі” і пов’язуються з небесами, Раєм:
І маємо глядати
степи райські на Сверзі, яка синьою є,
і та синь іде од Бога Сварога... (ВК, 26).
Один із переказів, записаних Я. Новицьким в
Маріупольському повіті, розповідає про ватага Саву, що перебував на
Савур-Могилі (мова йде про могилу, розташовану в Донецькій області).
Геродот у книзі Мельпомена згадує про скіфського царя Савлія (Савл, суч.
Савелій), який убив Анахарсія за зраду рідних звичаїв. Савлій, за
Геродотом, був братом Анахарсія і батьком Ідантірса, що пізніше переміг
перського царя Дарія. Можливо, що саме з цим царем і пов’язані легенди
Савур-Могил.
До розділу
Використані джерела: