Найдавнішим прообразом коли не
всіх, то багатьох курганів можна вважати Кам’яну Могилу. Цей природний
пагорб із брил пісковику за часів танення льодовика був порогом, згодом –
острівцем, а нині горою стоїть у заплаві Молочної. Диво-пагорб вражає і
нині, коли посеред одноманітної рівнини виникає річкова долина, а в ній –
між височеньким берегом і закрутом річки – щось схоже на велетенську руду
черепаху. Колись то була величезна брила пісковику. Пра-Молочна підмила її,
вітри та дощі поточили, зробили схожою на соти, а морози й спека та ще
землетруси покололи на безліч шматків. Серед них у печерах, навісах і гротах
час від часу ховалися від негоди мисливці, згодом скотарі й хлібороби, і
завжди – жерці. Їх поселення знаходилося поруч, на високому березі –
Червоній Горі.
Світову славу Могилі забезпечили сотні
зображень викарбувані й прокреслені на плитах. Тут можна побачити досить
певні малюнки мамонтів та вершників, зображення православних хрестів і
таємниче плетиво шаманських знаків.
Література:
- Шилов Ю.О. Джерела витоків етнокультури XIX тис. до н.е.
– II тис. н.е. – К.: Аратта, 2002. – 272 с.
Література про Кам'яну Могилу:
Михайлов Б.Д.
Кам’яна Могила – світова
пам’ятка стародавньої культури в Україні
До розділу
