До розділу
Чоловічі імена (Іменослов)
А
АНДРІЙ, АНДРІАН – мужній, сильний, запліднюючий; присвячений Андрі-змієборцю. Свято – 30 листопада. Див. Ондрій.
АРТЕМ – світло темряви - Місяць.
АРТУР – див. Яртур.
АРДАГАСТ – див. Гордогост. Ардагаст – за Феофаном, слов’янський вождь, що брав участь у боротьбі з візантійцями (593 р.).
Б
БАЖАН – бажаний, жаданий.
БАРВИН, БАРНИМ – ошатний, гарний.
БАЯН – оповідач (баяти - оповідати).
БЕРИМИР – який бере (завойовує) мир.
БЕРИСЛАВ – який бере славу.
БІЛОВИД – білий з виду, видний.
БІЛОВОЛОД, БІЛОВОД – який має священну владу (білий - священний колір). Біловолод Просович – посланець, який розповів вел. князю Святославу Всеволодовичу про поразку князя Ігоря Святославовича від половців в 1185 р.
БІЛОГЛАВ – який має білу голову (волосся).
БІЛОЛЮБ – який любить біле, гарне, чисте.
БІЛОГОР – біла (священна) гора.
БІЛОГОСТ – священний гість.
БІЛОДАН – який дає святість; даний святістю.
БІЛОЗІР – біла (священна) зірка, світлоокий, білий сокіл.
БІЛОМИР – білий (священний) мир; який освячує мир (людей).
БІЛОСЛАВ – який прославляє святість.
БІЛОТУР – біла (священна) сила (Тур - Бог сили).
БІЛОЯР – священний силою, мужністю. Ім’я князя, який кріпив град Сурож, згад. у ВК,4в також згадується рід Білоярів у ВК,9б.
БІЛУН, БІЛЯН – білий.
БЛАГ, БЛАГЕН, БЛАГИНЯ, БЛАЖЕН – похідне від благо – добро; який живе на благо. Благиня – воев. угорський Андрія ІІ, згад. 6710 (1202) р. в ЛР.
БЛАГОВИД – гарний на вигляд, благовидний (можливо від "вит" (життя) - благе життя).
БЛАГОВІР – який несе благу віру; вірний Богу.
БЛАГОВІСТ – блага вість; який несе благу вість.
БЛАГОДАР – благий дар; який дарує благо.
БЛАГОДАТ – благодатний; який дає благо.
БЛАГОЛЮБ – який любить благо (добро).
БЛАГОМИЛ – благий, милий.
БЛАГОМИР, БЛАЖИМИР – добрий до миру (світу). Отець Благомир одержав від Сварожича повчання, що створене Квасуром, слід називати Суринією (ВК,22).
БЛАГОРОД – який має добрий рід, благородний.
БЛАГОСЛАВ, БЛАЖИСЛАВ – благовісник, благословенний; який славить благо.
БЛАГОЯР – яра благодать, добре родючий.
БОГДАН – даний Богом. Слов’янське ім’я гетьмана Хмельницького.
БОГОВИД – який знає Бога.
БОГОВИТ – який має Боже життя.
БОГОВІР – який несе віру в Бога.
БОГОВІСТ – який несе Божу вість.
БОГОВЛАД – який знаходиться під Божою владою.
БОГОДАР – дарований Богом.
БОГОЛАД – ладний Богові.
БОГОЛЮБ – який любить Бога, любимий Богом, набожний.
БОГОРАД, БОГУРАД – радий Богові.
БОГОРОД – Богом народжений, нащадок Божественного роду.
БОГОСВЯТ – присвячений Богові.
БОГУМИЛ, БОГОМИЛ – Богові милий. Жрець Богомил Соловей був захисником Рідної Віри в Новгороді у 990 р.
БОГУМИР, БОГОМИР – який живе в мирі з Богом. Богумир один з прабатьків слов’ян за ВК,9а,10,22.
БОГУН – божий.
БОГУРАД – радий Богу; радість Божа.
БОГУСЛАВ – який славить Бога. Богуслав І - кн. західнопоморський.
БОГУХВАЛ – який хвалить Бога. Познаньський єпископ Богухвал (пом. 1253 р.) написав польські хроніки до 1252 р.
БОЄСЛАВ – славний в бою.
БОЖ, БОЖАН, БОЖЕН – Божий.
БОЖЕБОР – Божий борець, той що з Богом перемагає.
БОЖЕВОЙ – Божий воїн.
БОЖЕДАН – даний Богом.
БОЖЕДАР, БОЖИДАР – Божий дар. Сербський видавець Божидар Вукович жив у Венеції в XV ст.
БОЖЕМИЛ – Богові милий.
БОЖЕМИР, БОЖИМИР – Божий мир.
БОЖЕСЛАВ, БОЖИСЛАВ – який прославляє Бога.
БОЛЕСЛАВ – більше слави, славніший. Болеслав II, князь Чехії (967-999), Болеслав Хоробрий, польський князь (992-1025).
БОРЕВЕН – переможець у боротьбі. Боревен - князь, який переміг еланів на морському узбережжі (ВК,18д).
БОРЕВЛАН – оборонець земель. Ім’я правнука князя Боревена (ВК,18б).
БОРЕЙ – назва вітру: швидкий, сильний, який поборює. Вітер Борей згадується у ВК,5б.
БОРИМИР, БОРОМИР – борець за мир; який поборює мир.
БОРИМИСЛ – борець мислі; мудрець.
БОРИПОЛК – який поборов полк (військо).
БОРИС, БОРИСЛАВ, БОРУСЛАВ – який бореться за славу; славний борнею. Слов’янський князь Боруслав згад. у ВК,25; Борис I (п. 907 р.) - князь Болгарії (852-889). Бориса і Гліба начебто убив Святополк-Петро Окаянний (історичні сини Володимира I). Ймовірно, це міфологічні персонажі: два змія-охоронця (роги Велеса), яких побиває Перун-Святополк.
БОЯН – боєць. Віщій Боян – співець, який згадується в „Слові...”
БРАВЛИН, БРАВЕЛЕН – бравий, хоробрий. Імена князів згад. у літописах та ВК.
БРАЗД – походить від старослов'янського "бразна" - борозна.
БРАТИМИР – який бере (встановлює) мир.
БРАТИСЛАВ, БРАТОСЛАВ – який бере славу.
БРАНИБОР – переможець битви (брані).
БРАНИЛЮБ – любитель брані (битви).
БРАНИМИР, БРАНИМ, БРОНИМИР – який боронить мир.
БРАНИПОЛК – боєць.
БРАНИРАД – який радий брані (битві).
БРАНИСЛАВ, БРОНИСЛАВ – який в борні славний.
БРАТИМИР – який бере (завойовує) мир.
БРАТИСЛАВ – який бере славу. Чеський князь XI ст.
БРЯЧИСЛАВ – який дзвенить славою. Князь ростовський Брячислав разом з Рюриком придушував повстання Вадима в Новгороді в 864 р.; Брячислав – син Святополка, нар. в 6612 (1104) р.
БУДИВИД(Т) – пробуджуючий воїнів (витязів) або пробуджуючий життя (віта – життя), що тотожно Сонцю, що пробуджується. Будивид – в. кн. литовський, згад. 6797 (1289) р. в ЛР.
БУДИМИЛ – який будить милість.
БУДИМИР – який будить мир (світ).
БУДИСЛАВ – який будить славу.
БУЙМИР – буйний мир.
БУЙТУР – буйна сила.
БУРИВОЙ – поборюючий воїн, буревій. Буривой – батько Гостомисла, новгородського князя.
БУРЕВІСТ – бурний вістун.
В
ВАДИМ – скорочення від Вадимир. Це ім’я ще пояснюють як той, що має ваду, і в цьому воно тотожне Богу Водину (Одину), який був однооким. Вадим Хоробрий підняв повстання в Новгороді проти Рюрика (ПВЛ, 864 р.).
ВАДИМИР* – який веде мир (людей), провідник громади.
ВАРТИСЛАВ – славний вартовий (охоронець). Вартислав – західно-поморський князь (сер. XII ст.).
ВАСИЛЬ, ВАСИЛЬКО, ВАСЯ* – селянин (весь - село), намісник, цар над людьми; Василь - прояв Бога Місяця, який уособлює прошарок селян і на людиноподібних стелах позначає черево.
ВЕДАН, ВІДАН – який знає, відає.
ВЕДИСЛАВ – який славно веде; славить веди (знання).
ВЕДОМИР – який відає про мир.
ВЕЛЕБОР, ВЕЛИБОР – великий борець, який перемагає.
ВЕЛЕГОР, ВЕЛИГОР – велика гора, дуже високий.
ВЕЛЕГОСТ, ВЕЛИГОСТ – багатий гість.
ВЕЛЕЗАР, ВЕЛИЗАР – який сильно (вельми) осяює.
ВЕЛЕМИР, ВЕЛИМИР – дуже мирний, який "повеліває" миром.
ВЕЛЕМИСЛ – який сильно мислить.
ВЕЛЕМУДР, ВЕЛИМУДР – дуже мудрий.
ВЕЛЕСЛАВ, ВЕЛИСЛАВ – дуже славний.
ВЕЛЕТ, ВОЛОТ – величний.
ВЕНДЕСЛАВ – уславлений венед, який славить венедів. Князь Вендеслав помстився готам за розіп’ятих ними князя Буса і сімдесят руських старійшин (ВК,32).
ВЕНЦЕСЛАВ, ВІНЦЕСЛАВ – увінчаний славою. Русий князь Венцеслав Світольдович згадується в ІР. Ім’я імператора Римсько-Германської імперії (1378-1400).
ВЕРЕН – вірний. Князь Верен з Великограддя правив у Києві після Славера (Лебедяна), Києвого сина двадцять літ (ВК,36б).
ВЕРНИСЛАВ, ВЕРИСЛАВ – який повертає славу.
ВЕРХОСЛАВ – який має високу славу.
ВЕСЕЛАН, ВЕСЕЛИН – який веселить.
ВЕСЛАВ, ВІСЛАВ – дуже славний.
ВЕСТИСЛАВ – який вістить про славу.
ВИДИМИР – який знає, бачить (видить) мир.
ВИТ, ВИТАН – який несе життя, який вітає.
ВИТОМИЛ – вітає милість, володіє милістю.
ВИТОМИР – привітний з людьми (миром); який вітає мир, який живе в мирі. Вітомир - бояр. угорський Андрія ІІ, згад. 6710 (1202) р. в ЛР.
ВИТОМИСЛ – володіє мислями.
ВИТОСЛАВ – славний своєю привітністю, привітний; славить життя.
ВИШЕБОР – славний борець.
ВИШЕВИТ – який високо вітає, добре живе.
ВИШЕГОР – найвищий.
ВИШЕЗАР, ВИШЕЗОР – народжений під високими зорями.
ВИШЕМИЛ – наймиліший.
ВИШЕМИР – найвищий.
ВИШЕМИСЛ – найрозумніший.
ВИШЕН – вищій; присвячений Всевишньому Богу.
ВИШЕСЛАВ – вищий славою. Син князя Володимира I.
ВІКТОР, ВІХТОР – віхи (віки) торуючий, образ Сонця-переможця, що долає дві віхи через бій на сході (березень) і заході (вересень).
ВІРОДАН – який дає віру.
ВІРОДАР – який дарує віру.
ВІРОСЛАВ – вірою славний.
ВІСТ, ВІСТУН, ВІСТАН – який несе вісті.
ВІТОВ(И)Т* – скорочене від Світовит. Вітовт - Великий князь Литовський Руський та Жемантійський (1392-1430).
ВЛАД, ВЛАДАН – який володіє (має здатність повелівати).
ВЛАДИСЛАВ, ВОЛОДИСЛАВ – який володіє славою, славний володар. Владислав – хорватський князь (821-835).
ВЛАС – присвячений Богу Велесу; див. Власлав.
ВЛАСЛАВ – який володіє славою.
ВЛАСТ – володар.
ВЛАСТИБОР – борець за владу.
ВЛАСТИМИЛ – владою милий.
ВЛАСТИМИР – який маю владу над миром.
ВЛАСТИСЛАВ – який славить владу; славний володар.
ВОВК – присвячений вовкові – священній тварині.
ВОГНЕДАР – який дарує вогонь; подарований вогнем.
ВОГНЕДАН – вогнем даний.
ВОГНЕМИР – вогонь для миру (людей).
ВОГНЕСЛАВ – який славить вогонь.
ВОЄБОР – воїн-борець, який поборює воїнів. Торк Воєбор Негелевич з раті Мстислава, згад. в 1160 р.
ВОЄСЛАВ – який завойовує славу; славний воїн.
ВОЛЕЛЮБ – який любить волю.
ВОЛЕМИР, ВОЛИМИР – який прагне до миру; повелитель.
ВОЛЕСЛАВ – який славить волю.
ВОЛИБОР – який поборює волю.
ВОЛОДАР – власник; якому подарована влада. Володар Ростиславович, п. 1124 р., кн. тмутороканський, кн. перемишльський.
ВОЛОДИМИР, ВЛАДИМИР – володар світу (громади); владою великий. Володимир І - київський князь.
ВОЛЬГА, ВОЛЕГ – від воля. Див. Олег.
ВОРОТИМИР, ВРАТИМИР – який вертає мир.
ВОРОТИСЛАВ, ВРАТИСЛАВ – який вертає славу.
ВСЕБОР – який все поборює.
ВСЕВЕД – який все відає.
ВСЕВИД – який все бачить.
ВСЕВЛАД – який має безмежну владу.
ВСЕВОЛОД – володар всього; всесильний. Всеволод Володимирович – кн. володимирський, п. 6503 (995) р.
ВСЕЛЮБ – усіма любимий.
ВСЕЛЮД – вселюдяний.
ВСЕМИЛ – всім милий.
ВСЕМИР – всім мирний, всеохоплюючий.
ВСЕМИСЛ – всемислячий.
ВСЕПРАВ – всеправдивий.
ВСЕРАД – якому завжди радісно.
ВСЕСВІТ – означення простору – Всесвіту.
ВСЕСЛАВ – найбільш славний; який все прославляє. Всеслав Ізяславич, уд. кн. полоцький, п. 6611 (1103) р.
ВЯЧЕМИР – дуже мирний.
ВЯЧЕМИСЛ – дуже розумний.
ВЯЧЕСЛАВ – дуже славний. Ім’я кількох князів і бояр Русі.
Г
ГАВРИЛО – який говорить, провісник. Гаврило - бояр. дорогобузький, згад. під 6667 (1159) р. в КЛ. Близька до цього імені назва священної карпатської гори - Говерли.
ГАРАЗД – здібний, ладний, кмітливий. Гаразд Борутович, син князя Каринтії (Хорватії), середина VIII ст.
ГІЛЬКО* – див. Ілля. Варіант – Гіл(л)еслав.
ГЛІБ – глиба, глибина, хліб. Гліба і Бориса начебто убив Святополк-Петро Окаянний (історичні сини Володимира I). Ймовірно, це міфологічні персонажі: два змія-охоронця (роги Велеса), яких побиває Перун-Святополк.
ГНАТ* – тліючий вогник; новонароджений, гонець.
ГНІВОМИР – той, що гнівить (пробуджує) мир.
ГОДИМИР – народжений в мирну годину; який годить людям.
ГОДИН – гідний, славний.
ГОДИСЛАВ, ГОДОСЛАВ, ГОСЛАВ – який славить добрий час; народжений у славну годину. Годослав – князь бодричів, княжив в Старограді на початку IX ст.; мав трьох синів: Рюрика, Сивара і Трувора.
ГОРДАН, ГОРДИН – гордий.
ГОРДИСЛАВ, ГОРДОСЛАВ – який гордиться славою.
ГОРДІЙ – гордий.
ГОРДОГОСТ – гордий гість, гордий гостям. Див. Ардагаст.
ГОРДОМИСЛ – гордий думками.
ГОРИМИСЛ – який має високі думки; який горить думками.
ГОРИСВІТ – який сяє на весь світ.
ГОРИСЛАВ – який горить (сяє) славою, той, що має високу славу. Слов'янський князь Горислав згад. у ВК,25.
ГОСТИМИР – мирний гостям.
ГОСТИН, У(Ю)СТИН – гостинний, той, що приймає гостей.
ГОСТИРАД – який радий гостям.
ГОСТИСЛАВ – який славить гостей, славний гість.
ГОСТОМИСЛ – який думає (дбає) про гостей. Ім'я новгородського князя, діда Рюрика.
ГРАДИМИР – який "огороджує" (зберігає, охороняє) мир.
ГРАДИСЛАВ – який охороняє славу (загороджує).
ГРАДОБОР – який поборює гради.
ГРАДОМИЛ – милий граду.
ГРАНИСЛАВ – від "грань" (розжарене вугілля) - палаюча слава.
ГРЕМИСЛАВ – який гримить славою.
ГРОМВАЛ – який грім валить, зносить. Руський полковник Громвал згад. в ІР під 1320 р.
ГУДИМИР – який "гуде для миру"; відомий миру (людям).
ГУДИСЛАВ – відомий славою.
Д
ДАВИД* – який дає життя (давати); силач (від давити). Це скорочений варіант імені західнослов’янського Бога сонця Свентовита, який згад. у ВК. Князі з іменем Давид згадуються у ЛР.
ДАЛЕБОР, ДАЛІБОР – сильний.
ДАЛЕВИД – передбачливий.
ДАЛЕМИЛ, ДАЛИМИЛ – дуже милий. Далимил Мезиржицький – укладач „Чеської хроніки” XIV ст.
ДАЛЕМИР – дуже мирний.
ДАЛЕМИСЛ – дуже мудрий.
ДАЛЕСЛАВ – далеко прославлений.
ДАМИР – який дає мир.
ДАН, ДАНИЛО, ДАНИСЛАВ – даний; присвячений Богині Води Дані або Бога, що проливає воду. Данило Романович (1201-1264) - кн. галицько-волинський.
ДАНИСЛАВ – Даний славою. Див. Денислав.
ДАНТУР – який дає силу.
ДАР – дарований.
ДАРИСЛАВ – який дарить славу.
ДАРОМИР – який дарує мир; подарований для людей (миру).
ДЕМ’ЯН, ДЕМКО – домовий. За легендою Козьма і Дем'ян – два коваля, що подолали Змія, і проорали ним Змієві Вали. Міфологічно мають символізувати дві протилежності – верх (космос) і низ (демон). Свято Кузьми і Дем’яна (як носа і корми човна-місяця) - 1 липня і 1 листопада. Дем’ян - бояр. галицький, тисяцький Данила Романовича.
ДЕНИС, ДЕНИСЛАВ – денний; від Денниці - Богині ранкової зорі. Можна припустити, що ім'я славить Бога, що проливає воду, у інших народів близькими є імена Богів: Діоніс, Адоніс, Одін, Адонай, які ще позначають "чоловічу силу". Близька до імені назва річки Донець. Див. Данислав.
ДЕРЖИКРАЙ – який володарює (держить) країною. Галицький боярин Держикрай Владиславович брав участь в битві на р.Калка в 1223 р.
ДЕРЖИСЛАВ – який держить славу, володар слави. Держислав – вельможа польський, посол Лешка Білого, згад. 6729 (1221) р.
ДЗВЕНИМИР – який широко відомий в мирі (світі).
ДЗВЕНИСЛАВ – який дзвенить славою (широко відомий своєю славою).
ДИВОЗОР – небесний; народжений на світанку (диво - вранішнє світло, світанкова зоря).
ДІЯН – дійовий.
ДМИТРО – присвячений осінньому Сонцю Миру (Митрі). Дмитро Хоробрий - бояр. київський, воєвода Мстислава Ізяславовича, згад 6679 (1171) р. в ЛР.
ДОБРИНЯ, ДОБРЯН – добрий. Добриня – билинний герой, який уособлює Сонце.
ДОБРИВОД – добре водить.
ДОБРИСВІТ – який несе добрий світ,
ДОБРИТ – добрий.
ДОБРОВИД – який має добрий вид.
ДОБРОВИТ – який несе добро.
ДОБРОВІСТ – який несе добру вість.
ДОБРОВЛАД – який має добру владу.
ДОБРОГОСТ – добрий для гостей; добрий гість. Доброгост (? - 1208) - боярин володим.-волинський, червенський.
ДОБРОДАН – дає добро.
ДОБРОЛИК – який має добрий лик.
ДОБРОЛЮБ – який любить добро.
ДОБРОМИЛ – добрий і милий.
ДОБРОМИР – добрий до миру (людей).
ДОБРОМИСЛ – добрий думками.
ДОБРОНРАВ – який має добрий нрав (вдачу).
ДОБРОСЛАВ – про кого йде добра слава; славний добротою. Бояр. галицький Доброслав згадується в ГВЛ під 6742 р.
ДОБРОТВІР – який творить добро.
ДОМИСЛАВ, ДОМОСЛАВ – який славить дім. Домислав – перший король Хорватії (з 925 р.).
ДОМОРАД, ДОМРАД – який приносить радість в дім.
ДОРОГОЛЮБ, ДРАГОЛЮБ – дорогий і любий.
ДОРОГОМИЛ, ДРАГОМИЛ – дорогий і милий. Дорогомил – батько князя Івана, який брав участь в звільнені Пскова від Німців в 1299 р.
ДОРОГОМИР, ДРАГОМИР – дорогий миру.
ДОРОГОМИСЛ, ДРАГОМИСЛ – розумний.
ДОРОГОСЛОВ, ДРАГОСЛАВ, ДРОГОСЛАВ – дорога слава; який дорожить славою.
ДРАГОВИТ – який дорожить життям. Князь велетів (789 р.)
ДРЕВАН – нащадок роду деревлян.
ДРЕВОСЛАВ – який славить дерева або рід древлян.
ДРУЖЕЛЮБ – дружній, люблячий.
ДУЖЕСЛАВ – дуже славний; славний силою (дужий).
ДУНАЙ – присвячений річці Дунай. Бояр. володим.-волинський Дунай згад. в ГВЛ під 6789 р.
Є
ЄГОР – див. Ігор.
Ж
ЖАДАН – бажаний (від жадати - хотіти).
ЖДАН – очікуваний (від ждати - чекати).
ЖДИМИР – який чекає мир; на кого чекає мир.
ЖДИСЛАВ – який чекає славу; на кого чекає слава.
ЖИВОДАР – який дарує життя.
ЖИВОРОД – людина живучого роду.
ЖИВОСИЛ – живуча сила.
ЖИВОСЛАВ – який славить життя.
ЖИЗНОМИР – мирний у житті. Жизномир згад. у новгородській грамоті поч. ХІІ ст.
ЖИТОМИР – живе для миру.
ЖИТОСЛАВ – живе для слави, який славить життя.
ЖИТТЄЛЮБ – який любить життя.
З
ЗБЕРИСЛАВ – який збирає славу.
ЗБИСЛАВ – дуже славний. Збислав Станіславович, боярин бузький (галицький?), згад. у ЛР під 6717 (1209) р.
ЗБОРИСЛАВ – який зборює (виборює) славу.
ЗВЕНИГОР – дуже дзвінкий.
ЗВЕНИСЛАВ – дзвінкий славою.
ЗВОНИМИР – дзвінкий (відомий) на весь мир (світ).
ЗДРАВОМИР – здоровий і мирний; який здравить мир.
ЗДРАВОСЛАВ – здоровий і славний.
ЗЕЛОМИСЛ – який багато мислить.
ЗЕМИСЛАВ – який славить землю, сім’ю.
ЗЕМОВИТ – господар (віт) зими або сім’ї; можливо, зимове втілення сонця. Ім’я князя Польського, князя Черського і Мазовецького.
ЗЕМОМИЛ – милий для землі, сім’ї.
ЗЕМОМИСЛ – який мислить (дбає) про землю, сім’ю. Ім’я батька польського князя Мечеслава І.
ЗЛАТ, ЗЛАТАН, ЗЛОТАН – золотий.
ЗЛАТОВЛАС – золотоволосий.
ЗЛАТОДАН, ЗЛОТОДАН – який златом (сонцем) даний.
ЗЛАТОДАР – золотий дарунок; який дарує золото.
ЗЛАТОЗАР – сяє, як золота зоря.
ЗЛАТОМИР – золотий мир.
ЗЛАТОСВІТ – золотий світ.
ЗЛАТОСЛАВ – який має золоту (осяйну) славу.
ЗЛАТОУСТ – який вміє добре говорити.
ЗЛАТОЯР – епітет Бога Вогню (дослівно "золотий і ярий").
ЗОРЕГЛЯД – який бачить зорю (зорі).
ЗОРЕМИЛ – зорям милий; який милується зорями.
ЗОРЕМИР – зоряний мир.
ЗОРЕСЛАВ – озорений славою; який славить зорю.
ЗОРЯН – походить від слова "зоря" або "зорі".
I
ІВАН, ІВАНКО* – життєвий; благородний. Від слів Ява - світ життя; Іва (золота верба) - дерево життя та частини “ган” - народження.
ІВОР – теж саме, що й Явір; можливо “ів” посилення або життєдайна сутність Ява та “Ор” - дух світла, весняне сонце, тобто “дуже світлий, сонячний”. Івор - бояр., посол кн. Ігоря Рюриковича, згад. в 6453 (945) р.
ІГОР – (і)гордий, тобто герой; пор. герць - поєдинок. Ігор Рюрикович – великий князь київський.
ІЗБОР – вибраний. За сказаннями ім'я сина князя Словена або Вандала.
ІЗЯСЛАВ – який бере славу. Син Володимира I., кн. полоцький.
ІЛЛЯ, ІЛЬКО, ГІЛЬКО* – від гилити (бити); від гілки-прута, символу чоловічого начала. Ознака Бога битви, що тотожна Перуну.
К
КАЗИМИР – палкий, полум’яний, шалений; відомий або славний; який каже миру. Ім’я багатьох польських князів.
КАРПО – від священної риби короп (карп), що символізує чоловіче начало і вмістилище насіння (скарбів), звідси й короб.
КИЄСЛАВ – який славить кий, Київ.
КИЙ, КИЯН – від "кий" - палиця з навершям (атрибут князівської влади). Кий - легендарний князь, засновник Києва, син отця Ора, згад. у ВК, ПВЛ.
КИР, КИРИЛО – володар, правитель (керівник).
КОЗЬМА, КОС(Ь)МА, КУЗЬМА – від "косми" – волосся. Тотожне західним іменам чеш. Kosmas , лат. Cosmas. За легендою Козьма і Дем'ян – два коваля (пор. кузня), що подолали Змія, і проорали ним Змієві Вали. Міфологічно мають символізувати дві протилежності – верх (космос) і низ (демон). Свято Кузьми і Дем’яна (як носа і корми човна-місяця) - 1 липня і 1 листопада.
КОЛОДАР – який дарує коло (сонце).
КОЛОМАН – коло. Можливо ім'я символізує місячне коло і близьке до імені Соломон, що може бути тотожним Велесу (пор. за "Словом": шоломені - вали). В ЛР Коломан (Кальман) згадуються як угорський князь, але це не відкидає його слов'янського відповідника.
КОНРАД, КО(І)НДРАТ – ратник; радник. Кон(д)рад І, п. 1092 - кн. моравський. Це ім’я може бути ототожнене з І(о)ндрою, який є також кіннотником.
КОНСТАНТИН, КОСТЯНТИН, КОСНЯТИН, КОСТЬ* – той, хто закони устійнює і охороняє, стійкий, постійний. Коснятин Сірославич - бояр. галицький, згад. 6665 (1157) р. в КЛ.
КОРНІЙ – корінь.
КРАСИМИР – який прикрашає мир (світ).
КРАСИСЛАВ – славний красою.
КРАСНОМИР – красивий людям (миру).
КРАСНОСЛАВ – красою славний.
КРУТ – крутий, грізний. Князь бодричів (1066-1105).
Л
ЛАД – ладний, порядний.
ЛАДИМИР, ЛАДОМИР, ЛАДИМ – який налагоджує (впорядковує) мир. Руський полковник Ладим згад. в ІР під 1320 р.
ЛАДИСЛАВ, ЛАДОСЛАВ – який славить лад (порядок).
ЛАДО – Бог порядку (ладу).
ЛАДОЛЮБ – яка любить лад, Бога Лада.
ЛЕБЕДЯН, ЛЕБЕДЕНЬ – син Лебедя. Лебедян був сином Кия і княжив після нього 20 років (ВК,36б).
ЛЕВ, ЛЕВКО – лев - символ сили і влади.
ЛЕЛЬ – на честь Бога весняного оживлення природи, опікун закоханих.
ЛЕСЛАВ – славний ласкою, коханням.
ЛЕСЬ – божественний, ласкавий; скорочення від Леслав. Див. Олесь.
ЛУКА, ЛУКАШ – від лук, луг; луговий.
ЛЮБИМ – любимий.
ЛЮБИСЛАВ, ЛЮБОСЛАВ – який любить славу.
ЛЮБОДАР – який дарує любов; дарунок любові.
ЛЮБОЗАР – осяяний любов'ю.
ЛЮБОЗОР – який любить зорі; любий, приємний на вигляд.
ЛЮБОМИЛ – любий і милий.
ЛЮБОМИР – який любить мир; любий для миру (людей).
ЛЮБОМИСЛ – який любить мислити.
ЛЮБОМУДР – який любить мудрість.
ЛЮБОСЛАВ – який любить славу.
ЛЮБОЯР – який яро любить.
ЛЮДИСЛАВ, ЛЮДОСЛАВ – уславлений людьми.
ЛЮДМИЛ, ЛЮДОМИЛ – людям милий.
ЛЮДОВИТ – який живе серед людей.
ЛЮДОМИР – який приносить людям мир; мирний з людьми.
ЛЮТОБОР – лютий в боротьбі.
ЛЮТОМИСЛ – який суворо (люто) мислить.
М
МАКСИМ – сьомий мак, означає сьому найвищу маківку серед семи основних родників людини. Кошовий отаман Максим згад. 1695 р.
МАРКО – водяний, морський; який прийшов із духовного світу.
МЕЖИБОР – який находиться в борні; славний воїн.
МЕЖИМИР, МЕЗЕНМИР – який утримує мир поміж людей. Князь антів Мезенмир згад. у ВК,24а.
МЕЖИСЛАВ, МЕЗИСЛАВ – який перебуває між славою. Князь русів Мезислав згад. у ВК,25.
МЕЧЕСЛАВ, МЕЧИСЛАВ – лицар, прославлений мечем; від метати (кидати) жереб на славу: який ворожить..
МИКИТА – від „микитити” – думати, хитрувати.
МИКОЛА, МИКУЛА* – ма (мати) і коло - материнське коло; може означати вмістилище роду (курган-могилу, оселю). Св. Микола у своєму значенні близький до Велеса - Бога нижнього світу, володаря зародку-яйця. ВХ згад. легендарного короля слов’ян Микла. Микула Силянинович - відомий билинний герой, що „підняв тягу з під землі, яку не міг підняти Святогор”. Свято Миколи припадає на 9 травня (весняний) і 6 грудня (зимовий).
МИЛАД – милий Ладі.
МИЛАН – милий.
МИЛОВАН – милований.
МИЛОВИД – милий з виду.
МИЛОГОСТ – милий для гостей; милий гість.
МИЛОДАР – милий дарунок.
МИЛОМИР – милий миру (людям).
МИЛОРАД – який милий і кому всі раді.
МИЛОСЛАВ, МИСЛАВ – милий і славний.
МИР, МИРКО – мирний; той, хто примирює.
МИРОГОСТ – мирний гість.
МИРОЛЮБ – який любить мир; улюбленець народу.
МИРОН – мирний.
МИРОСЛАВ – який славить мир; уславлений миром (людьми).
МИХАЙЛО, МИШКО, МИХА* – мішок, міхур - вмістилище; той, що носить мішок; від мешкати. Ім’я первісно означає Місяць. В Х ст. згад. польського князя Мешка І, який прийняв хрещення. Існує легенда про Миху Потоку. Свято - 8 листопада.
МЛАД, МЛАДЕН – молодий, юний.
МОІСЛАВ – який має славу. Князь мазовшан, згад. під 6555 (1047) р.
МОЙМИР – кому належить мир. Князь Моравії, IX ст.
МОЛИБОГ – який молиться до Бога. Ім’я батька галицького боярина Івора Молибоговича.
МСТИВОЙ – мстивий воїн.
МСТИСЛАВ – "мостити славою"; мостити - платити взаємністю. Ім’я кількох князів Русі.
МУДРОЛЮБ – який любить мудрість.
МУДРОСЛАВ – уславлений мудрістю.
Н
НАДІЙ – надійний, міцний, добросовісний.
НАЗАР – Нова Зоря. Позначає нову Зірку чи нове Сонце, що сходить на обрії. У багатьох народів ім'я пов'язане із "зором". Це відповідає образу Сонця, як оку Бога.
НАУМ – на ум (на розум); розумний. Ім'я може позначати Нового змія (Шума), символу мудрості, який відроджується, після подолання його Андрою, 1-го грудня.
НОВОМИР – який прийшов в новий мир.
НОВОСЛАВ – який славить нове.
НОВОЯР – присвячений новому весняному сонцю; народжений на свято Ярила. Ім'я князя, який воював з греками і варягами, згад. у ВК,23.
О
ОГЕН – вогонь.
ОЛЕГ – священний, божественний; олень. Олег Віщий - великий кн. київський (882-912).
ОЛЕКСАНДР – олень-запліднювач, що тотожне воїну: олекс – олень, (Олег), андр – ядро (Андрій, Ядрій, Дір).
ОЛЕСЬ – див. Лесь, Олег.
ОНДРІЙ, ОНДРІАН, ОНДРАШ – ядрений, запліднюючий. У ВК згадується Бог Інтра (Індра, Ондер) від якого походить це ім’я. Див. Андрій.
ОР, ОРІЙ – дух весняного світла, теж саме що й Ярило; орієць; землероб (орач);. Ім’я прабатька слов’ян-русів, згад. у ВК.
ОРЕЛ – від "орел" - цар птахів.
ОРИМИР, ОРІМИР – який освітлює мир.
ОРИСЛАВ – який прославляє Ора (Яра); яра слава.
ОРІАН, ОРІОН, ОРІЯН – орієць, оріянський чоловік.
ОРЛИГОРА – орлина гора. Ім’я засновника РУНВіри Лева Силенка, яке він отримав в Ордені Бога Сонця.
ОРЛАН, ОРЛИН – орлиний, син орла.
ОРОГОСТ – ярий (орий) гість. Орогость - бояр. переяславський, згад в ЛК під 6608 (1100) р. Див. Ярогост.
ОСМОМИСЛ – розумний, мислитель; прізвисько галицького князя Ярослава.
ОСТАП – урівноважений, розсудливий, поважний, статечний.
ОСТРОГЛЯД – далекоглядний.
ОСТРОМИР – "гострий" (розумний, сильний) мир. Новгородський воєвода згад. в 6572 (1064) р.
П
ПАВЛО – великий; повелитель, володар.
ПАЛАК – правитель, цар, полководець; володар палки (палиці) - символа влади.
ПАН, ПАНАС* – пан, який всім володіє; за хорватською легендою, Пан – батько Чеха, Леха і Руса.
ПЕРЕДСЛАВ, ПРЕДСЛАВ, ПРЕДИСЛАВ, ПРЕСЛАВ – якого слава випереджає; відомий своєю славою.
ПЕРЕМИСЛ – який добре мислить, розумний.
ПЕРЕСВІТ – найбільш світлий; ім’я воїна-дружинника, який виступив у поєдинку з татарином Челубеєм перед початком Куліківської битви в 1380 р.
ПЕРЕСЛАВ, ПРЕСЛАВ – найбільш славний.
ПЕРЕЯР – найбільш ярий: потужний, мужній, збуджений, плодючий, весняний.
ПЕРЕЯСЛАВ – який перейняв славу.
ПЕРУНАД – присвячений Перуну. Руський полковник Перунад згад. в ІР під 1320 р.
ПЕТРО – камінь, опора; батько. ВК подає ім’я Бога нижнього світу як Питаре (Діяє).
ПОЛЯН – присвячений полю; полянин.
ПОПЕЛЬ – попіл - символ домашнього вогнища.
ПРАВДОЛЮБ – яка любить правду, правдивий.
ПРАВОМИР – який правує миром (світом і людьми).
ПРАВОСЛАВ – який славить світ Прави.
ПРЕДИСЛАВ, ПРЕДСЛАВ – який випереджає славу.
ПРЕМИСЛ – який добре мислить, наймудріший; ім’я чеських королів ХІІ–ХІІІ ст. (Пржемисл).
ПРЕНЦЕСЛАВ – славний битвою. Руський воєвода Пренцеслав згад. в "Історії Русів" під 1320 р.
ПРИБИСЛАВ – який прибирає (бере) славу; ім’я князя бодричів відоме в 1125 р.
ПУТИМИР – який має мирний шлях.
ПУТИСЛАВ – який має шлях слави.
Р
РАД, РАДАН – який несе радість; радісний.
РАДИЛО – радіючий; ім’я боярина київського відому в ІХ ст.
РАДИМИР, РАДОМИР, РАДМИР, РАДИМ – якому радіє мир (народ); любить мир; порадник людей. Від Радима походить плем’я радимичів (ПВЛ).
РАДИСЛАВ, РАДОСЛАВ – який славить радість; який радіє славі.
РАДИВИД – який радість видить.
РАДОВАН – який радує.
РАДОВИТ – радіючий за життя.
РАДОГОСТ – який радий гостям; радісний (приємний) гість.
РАДОМИСЛ – радник.
РАДОСВІТ – який радіє світлу.
РАТИБОР – ратний борець; воїн. Посадник кн. Всеволода в Тмутаракані (6587 (1079) ПВЛ); західно-поморський кн. XII ст.
РАТИМИР, РАТОМИР, РАТМИР – борець за мир; захисник миру. Ратимир – хоробрий воїн Олександра Невського.
РАТИСЛАВ – уславлений ратник (воїн); ім’я боярина ХІІ ст.
РОГВОЛОД – володар Рогу багатства. Князь Полоцька, батько Рогнеди, вбитий Володимиром I в 980 р.
РОДАН – родинний.
РОДИМИР, РОДОМИР – родючий; мирний рід.
РОДИСЛАВ, РОДОСЛАВ – славного роду. Родослав – син князя Олега Дмитровича Рязанського.
РОДОМИЛ – милий родові.
РОДОМИСЛ – який мислить (дбає) про рід.
РОДОСВІТ – який народжений світлом; світлого роду.
РОЖДЕН – народжений.
РОЛАН – мешканець сонячної країни.
РОМАН, РОМЕН – сонячний; пор. рама віконна, рамено, ремінь – утворення хреста (символ сонця); рахмани – блаженні люди, що живуть у сонячній країні.
РОСЛАВ – див. Родослав, Ростислав.
РОСТИМИР – який росте в мирі.
РОСТИСЛАВ – який росте у славі. Князь Моравії (846-870) Ростислава Володимирович – князь Тмутаракані (XI ст.).
РУС, РУСАН – русявий, світловолосий; русин. Рус – син Богумира від якого пішли руси (ВК,9а).
РУСИСЛАВ – який славить Русь.
РУСЛАН – рус (назва народу) і лан (земля).
С
САВЛО, САВЛ, САВУР, САВА* – сивий, святий. Можливе порівняння з ведичним Шивою. Савл – скіфський цар, згадується Геродотом; Сава – ім’я ватажка, за яким названа Савур-Могила. День Сави – 5 грудня.
СВІТАН – світанковий.
СВІТЛАН – світлий.
СВІТЛОГОР – світлочолий (світлий вгорі).
СВІТЛОЗОР – народжений під світлими зорями.
СВІТОБОР – борець за світло.
СВІТОГОР – світла гора.
СВІТОДАН, СВІТЛОДАН – світлом даний.
СВІТОДАР, СВІТЛОДАР – який дарує світ (світло).
СВІТОЗАР – який "озаряє" світлом; озорений світлом.
СВІТОЛЮБ, СВІТЛОЛЮБ – який любить світ (світло)
СВІТОВИТ(Д), СВЯТОВИТ(Д)* – світ життя; володар (віт) світу. Бог Праві і Яві Свентовит згадується у ВК, особливе вшанування було у балтійських слов’ян. Свентовит тотожний східнослов’янському Дажбогу.
СВІТОЛАД – той, що творить лад у світі, світ ладить. Руський воєвода Світольд згад. в ІР під 1320 р.
СВІТОЛИК – який має світле лико.
СВІТОМИР – який несе світ в мир (для людей).
СВІТОМИСЛ – який має світлі мислі.
СВІТОСЛАВ, СВІТЛОСЛАВ – який славить світ (світло).
СВІТОЯР – яре (життєве) світло.
СВОБОДАН – який дає (приносить) свободу, волю.
СВЯТОБОР – величний (священний) у боротьбі.
СВЯТОГОР, СВЯТИГОР – освячений згори. Ім’я казкового героя.
СВЯТОДАР – який дарує свято; святий дарунок.
СВЯТОЗАР – свята зоря; освячений зорями.
СВЯТОЛЮБ – який шанує святість, любить свята.
СВЯТОМИР – освячений миром (людьми); миролюбний.
СВЯТОПОЛК – захисник, охоронець; святий полководець. Ім’я кількох князів Київської Русі; кн. Святополк Моравський (870-894).
СВЯТОРАД – радий святості.
СВЯТОСЛАВ – свята слава; славний святістю. Ім’я Великого князя Русі Святослава Хороброго, загинув 972 р.
СВЯТОЯР (Святор) – який має святу ярість. Князь борусичів на Русколуні, переможець готів, згадується у ВК (4б).
СЕВЕРИН – суворий; належний до сіверян - північно-руського народу.
СЕЛИМИР – який заселяє мир.
СЕМЕН – який уособлює духовний світ; сьомий; сім’я (семена - рос.); камінь.
СЕМИБОР – який поборює сімох.
СЕМИРАД – семикратна радість; який дає сім порад (мудрий, розумний).
СЕРГА, СЕРЬОГА, СЕРЕЖЕНЬ* – присвячений місяцю (серга означає місяць). Князь Сережень згадується у ВК,36б.
СИЛА, СИЛАН – сильний, міцний, силач.
СИЛОБОР – сильний борець.
СИЛОЛЮБ – який любить хизуватися силою.
СИЛОСЛАВ – який прославляє силу; прославлений силою.
СІРОСЛАВ – той, що славить місяць, вовк (пор. Сірко). Сірослав – бат. Коснятина Сірославича, бояр. галицького, згад. 6665 (1157) р. в КЛ.
СЛАВЕН, СЛАВЯН, СЛОВЕН – слов'янин; славний; який славить Бога. Славен – князь русів, брат Сківа (ВК,17а).
СЛАВИБОР, СЛАВОБОР – прославлений боротьбою.
СЛАВІР, СЛАВЕР – слов'янської віри; славетний. У ВК,36б Славер (він же Лебедян) був сином Кия.
СЛАВОЛЮБ – який любить славу.
СЛАВОМИР, СЛАВМИР – якого прославляє мир (люди).
СЛАВОМИСЛ – мислить про славу.
СЛАВУТА – прославлений.
СЛОБОДАН – вільний, який відійшов на слободу (свободу).
СНІЖАН – народжений в снігову пору.
СНОВИД – який видить сни. Конюх Святополка Ізяславича (1050-1113).
СОБІБОР – який себе боронить, захищає.
СОБІМИР – який здобуває мир для себе.
СОБІСЛАВ – який дбає про славу; прославляє себе.
СОКІЛ – від “сокіл” (священний птах).
СОНЦЕВИД – який бачить Сонце.
СОНЦЕДАР – Сонцем дарований.
СОНЦЕСЛАВ – який славить Сонце; прославлений Сонцем.
СТАН – стійкий.
СТАНИМИР – який дбає про встановлення миру.
СТАНИСЛАВ – який зміцнює славу; постійно славетний.
СТЕП, СТЕПАН* – присвячений степу; володар (пан) степів.
СТОЖАР – надзвичайно "гарячий" (сильний, мужній); народжений під сузір'ям Стожари.
СТОЯН – стійкий. Ім’я батька Вороб’я, посадника в Новгороді від Володимира.
СУДИМИР – який роздумує (складає судження) про мир.
СУДИСЛАВ – який роздумує (складає судження) про славу. Син кн. Володимира I.
СУМИР – дуже мирний (спокійний).
Т
ТАРАС – сильний, буйний; присвячений Туру.
ТАНАС* – захисник, охоронець (тан – битва, танець – ритуальне дійство); див. Панас.
ТВЕРДИМИР – твердий (міцний) мир; яка утверджує мир.
ТВЕРДИСЛАВ, ТВЕРДОСЛАВ – тверду (міцну) славу має.
ТВЕРДОПОЛК – стійкий воїн.
ТВОРИЛАД – який створює лад (спокій).
ТВОРИМИР – який створює мир. Боярин Творимир згадується в 1216 р.
ТВОРИСЛАВ – який створений для слави.
ТИХОМИР – тихий мир; спокійний.
ТИХОН – тихий, спокійний, пор. "тихоня".
ТОМА, ТОМАШ, ТОМИСЛАВ* – утомлений славою; у темряві славний (Місяць). Томислав - ім’я Хорватського князя Х ст.
ТРИМИР – три мири, єдність трьох вимірів (світів: Прави, Яви і Нави).
ТРОЯН – присвячений трійці. Бог триєдності у слов’ян; у “Слові…” згадується “тропа Трояна”, “віки Трояна”; у ВК, 3б згадується “вік Троянь”, а також римський імператор Троян (ВК,29).
ТУР – сильний. Тур – степовий бик, на території України був поширений до XVII ст. В ПВЛ згадується “Тур княжив у Турові, від нього туровці прозвалися”; відомі імена боярина Київського та боярина Туровського.
ТУРНИЛ – присвячений Турові, сильний; від турнути – відштовхнути. Руський полковник Турнил згад. в ІР під 1320 р.
У
УЛАС – див. Влас.
УЛІБ – див. Гліб. Уліб – брат Святослава Хороброго, згадується в договорі Ігоря з греками в 945 р. як посол.
УСТИМ – устійнений; від уста.
Х
ХВАЛ, ХВАЛИМ – якого хвалять.
ХВАЛИБОГ – який хвалить Бога.
ХВАЛИМИР – який хвалить мир (люди) .
ХВАЛИН – похвальний.
ХВАЛИСЛАВ – який хвалить славу.
ХОМА, ХОМИСЛАВ* – місячний, той, що славить Місяць, див. Тома.
ХОТИБОР – який прагне боротьби.
ХОТИМИР – який прагне миру.
ХОТИМИСЛ – який прагне мислити.
ХОРТИРАД – який прагне радості.
ХОТИСЛАВ – який прагне слави.
ХРАБР – хоробрий, сміливець. Ім’я болгарського чорноризця Х ст.
ХРАНИМИР – який оберігає мир; хранитель.
ХРАНИСЛАВ – який оберігає славу.
Ц
ЦВІТАН – від “цвісти” - квітучий.
ЦВІТИМИР – цвіт миру.
ЦВІТИСЛАВ – цвіт слави.
Ч
ЧЕСТИСЛАВ, ЧЕСЛАВ – який цінує, "почетає" славу. Чеслав - ім’я сербського князя Х ст.
ЧЕСТИМИЛ – якому мила честь.
ЧЕСТИМИР – чесний в мирі (серед люду).
ЧЕСТИМИСЛ – чесний мислями.
ЧЕСТИРАД – радий честі.
ЧЕСТИСЛАВ, ЧЕСЛАВ – яка цінує славу; який славить честь.
ЧУДИМИР – чудесний для миру.
ЧУДОРОД – чудово народжений.
Щ
ЩАСТИМИР – щастя для людей; який ощасливлює.
ЩАСТИСЛАВ – щасливець; обдарований щастям.
ЩЕДРОГОСТ – щедрий гість; щедрий для гостей.
ЩЕДРОМИР – щедрий для людей.
ЩЕДРОСЛАВ – уславлений щедрістю.
Ю
ЮР, ЮРКО, ЮРАСЬ – уособлення весняного сонця; див. Ор.
Я
ЯВІР – світове дерево або дерево життя.
ЯВТУХ – Яв і Дух: дух яви; одухотворений.
ЯН, ЯНКО* – див. Іван. Ян Усмарь в 992 р. переміг у поєдинку печеніга, Ян Вишатич згадується 6579 (1071) р. (ПВЛ).
ЯНИСЛАВ – народжений для слави.
ЯРЕМА – ярий, родючий. Корінь "ор" чи "яр" свідчить, що це ім'я старослов'янського походження, що й "Орій", "Ярій", Ярило – Бог весняного Сонця. Закінчення "ма" вказує на плодючість, запліднення. Можлива тотожність з Яромир, Яромар(с).
ЯРОБОР – ярий (мужній) в боротьбі.
ЯРОВИТ(Д) – присвячений весняному сонцю; ярий володар.
ЯРОГОСТ – ярий гість. Див. Орогост.
ЯРОЛЮБ – який любить ярість.
ЯРОМИЛ – дуже милий.
ЯРОМИР – весняний мир (світ).
ЯРОМИСЛ – жваво мислячий.
ЯРОМУДР – дуже мудрий.
ЯРОПОЛК – ярий (мужній) воїн. Ярополк Святославович (961-980) - вел. князь київський (972-980).
ЯРОСВІТ – який дає ярий світ.
ЯРОСЛАВ, ЯРОШ – який уславлений Ярилом (весняним Сонцем); дуже славний. Ярослав Володимирович (Мудрий) (978-1054) - вел. князь київський (1015-1071).
ЯРТУР – яра сила, дуже сильний; яртурами називали богатирів; див. Артур.
ЯРУН – життєстверджуючий.
ЯСНОВИД – який ясно бачить майбутнє.
ЯСНОГОР – „ясна гора” - просвітлювач.
ЯСНОЗІР – яка має ясний зір; ясна зоря.
ЯСЕНЬ – ясний.
До розділу