До розділу

 

Руське Православне Коло

 

Звіт про піший похід по горам південно-східного Криму (23 квітня 7519 – 26 квітня 7519)

Голова громади "Віда Полян"
Воїслав Бондаренко

29 квітня 7519
Дніпропетровськ-Крим

 

Громадою РПК з м. Дніпропетровськ «Віда Полян» було організовано чотирьохденний, піший похід по горам південно – східного Криму Маршрут доволі легкий, розрахований на новачків, загальна відстань між відправною та кінцевою точкою 65 кілометрів.

   Група зібралась в кількості чотирьох чоловік і двох німецьких вівчарок.  Спочатку планувалось піднятись на яйлу Долгоруківска, перетнути Тиркє яйлу і Дємєрджи яйлу, та завершити маршрут дійшовши до Ангарського перевалу на четвертий. Але враховуючи гарні, як для новачків показники швидкості та  витривалості, додаємо до вже запланованого маршруту іще і  день Чатир-Даг.

23.04.7519. Перевальне – Долгоруківська яйла – Східний Суат 

      Близько восьмої години ранку приїжджаємо в с. Перевальне  на тролейбусі із Сімферополя.  Попереду ще чотири дні сповнені пригод та шістдесят – п’ять кілометрів по гірській місцевості, тож не гаючи часу ми вирушаємо в дорогу.  Стежка виводить нас із села до покинутої військової частини. Корови що пасуться серед напівзруйнованих споруд, являють собою єдину ознаку людської діяльності у цьому «місті привидів». Худобу тут не прив’язують , саме тому величенькій, чорний бугай , певно захищаючи свою територію погрозливо опустив роги та почав рухатись на нашу групу. Собаки в свою чергу почали на бугая гарчать, зайвий раз провокуючі тварюку.  І ми змушені були дуже швидко залишити ці місця. Схоже тварини заступили на варту замість людей, коли не залишилось більше солдат – військовий об’єкт стала захищати худоба.

      Туристична стоянка Малінова зустріла нас  колючим вітром та вологим холодом від річки, на стоянці розташувала  табір доволі велика група, переважна більшість  діти із сивим дідусем на чолі. Мабуть Гори не визнають вікових обмежень!

      Швидко снідаємо на т/с Малінова, та вирушаємо далі, холод не дозволяє затримуватись. Зразу після стоянки стежка починає набирати висоту, це підйом на яйла Долгоруківська. Сьогодні будемо іти переважно через величні, букові ліси. Внизу, у селі, на деревах були невеличкі листочки і навіть квіти, а тут лише ледве помітні, маленькі бруньки. Піднявшись трошки проходимо по краю яйла, та знову занурившись у ліси, прямуємо на схід.

    Близько першої години дня приходимо на т/с Партизанська поляна, де і обідаємо та безуспішно намагаємось закип’ятити чай. Вирушаємо через годину і нас спіткає ще одна невдача. Після танення снігу, рівень води в р. Партизанка значно піднявся та затопив брід по якому  ми планували переходити річку. Довелось переходити річку по колодам, та наш побратим Владислав послизнувся і впав у воду. Після чого його взуття його було безнадійно мокре,  довелось йому одягати на сухі шкарпетки целофанові кульки и тільки потім взуватись.

      Недалеко від урочища Водопій зустрічаємо чоловіка і жінку з дітьми, їх добряче джип заїхав у якусь яму з водою, від чого став схожий на  потопаючий корабель.  Довелось допомагати потерпілим автомобілістам, адже в горах чужої біди не буває! Виявляється навіть таку, безнадійну ситуацію можна виправити за допомогою домкрата, колод та години нашого часу. 

      З урочища Водопій, на протилежному схилі  видно стежку що уходить у хмари, це підйом на Карабі яйлу. Видовище вражає і виникає спокуса змінити маршрут та піднятись на Карабі. Порадившись з групою вирішуємо іти згідно плану, тим паче до Суату залишилось зовсім трохи.

    На т/с Східний Суат приходимо близько п’ятої години ранку і зразу  починаємо розкладати намет та готувати їжу. Здається що ми прийшли із квітня в листопад, стає іще холодніше – близько п’яти градусів і дуже сиро, бо через місцевість де розташовано табір проходять хмари. Та гарячий куліш і чай на вечерю, здається зігріває тіло і душу, в горах швидко вчишся цінувати прості речі.

 

24.04.7519. т/с  Східний Суат – Тирке яйла – Демерджи яйла – т/с Джура.

    Зустрічаємо Сонце – Даждьбога богослужінням на честь дня Ярила, приносимо пожертву, освячуємо воду із джерела Суат.  Довелось рано встати, але ніхто потім не жалкував . Після богослужіння швиденько снідаємо, збираємо речі та вирушаємо, попереду підйом на Тирке яйлу. 

    Вже на плато Тирке  знімаємо рюкзаки, нехай плечі відпочинуть, та піднімаємося на «точку»- 1283 метра. Під нами плато повністю вкрите фіолетовими квітами, цвіте сон  трава, де - інде  лежить сніг, а вітер – наче кошеня, грається шматками хмар, дивовижна картина! Повертаємось на стежку де полишили рюкзаки, бо треба іти далі та починаємо вже мерзнути.

   Собаки просто шаленіють від снігу, бігають, борсаються  в снігу, навіть їдять його, а потім намагались ловити зубами хмари!  Доречи, чим ближче підходимо до плато Дємєрджи , тим більше стає хмар.

  О другій годині  обідаємо в безіменних заростях терну та диких яблук, біля скелету коня.  Зразу знайшлись охочі забрати до дому череп, але він був занадто великий і його полишили, а місцевості  ми дали назву - «привал біля мертвої коняки».

   По плато Дємєрджи  ідемо через суцільну хмару, нічого не видно далі ніж на п’ять метрів. Виникає реальна небезпека загубити когось із побратимів, або загубити стежку. А іноді здається що за туманом  знаходиться якийсь казковий, небачений світ, хоча мабуть Гори і так – казковий світ!

    Через  туман ледве не проходимо повз т/с Джура, але все-ж таки я помітив стоянку!

 

25.04.7519 т/с Джура – Ангарський перевал  - Букова поляна.     

   Ранок на т/с Джура був приємним сюрпризом: нарешті зникли хмари, вийшло сонечко і стало по справжньому тепло.

   Вирушаємо приблизно об одинадцятій ранку, Дємєрджи як завжди радує шикарними краєвидами. Спускаємось швидко, зупиняємось лише раз біля джерела Вєрсі  щоб пообідати.

   Близько третьої години дня група спустилась на Алуштинську трасу , складається  враження  наче потрапив із храму на  базар, хочеться скоріше залишити це місце!

    Через годину ми вже ставили намет на буковій  поляні,  сьогодні  замість звичайного Куліша варимо кашу із згущеного молока, всі на сьомому небі від щастя!

 

26.04.7519 Букова поляна – Чатир Даг – Перевальне.

  Останній, четвертий день походу,  не хочеться навіть думати про те що завтра будемо вже їхати по домівках і ця пригода закінчиться. Владислав залишає групу, він повернеться на Ангарський перевал, а звідти уїде в Сімферополь. А ми підемо далі, попереду Чатир Даг!

  Підйом на плато здолали швидко і без зайвих зусиль, мабуть каша із згущеного молока – надає крила! На верхньому плато багато снігу, а серед снігу , як якесь диво квіточки крокусів! Вітер сильний і холодний, знову вдягаємось.

  Панорами що відкриваються з г. Еклізі Бурун традиційно неперевершені, здається, що знаходишся на вершині світу!  Море, гори, хмари, ліси, міста – все перед тобою, як на долоні!

  Трохи відпочиваємо та обідаємо перед спуском  на нижнє плато Чатир Дага, там вже майже немає снігу, проте багато квітів. На т/с Онікс Тур набрали з джерела до  дому водички.

  О п’ятій годині ми уже стоїмо на зупинці у селі Перевальне чекаючи на тролейбус.  Ми їдемо до дому, щоб знову повернутись на гірські стежки!

 

 

http://www.svit.in.ua

 

До розділу