Світовит Пашник,
волхв РПК
Чорнобог
– Бог темряви, ночі, зими, холоду, але водночас таємничості, ворожіння,
марення, сну. Чорнобог вічно бореться з Білобогом, вони почергово
перемагають один одного, і на землі від того змінюється день (літо) на
ніч (зиму), і навпаки. У цій боротьбі (взаємодії) твориться життя: "А
обаполи Його Білобог і Чорнобог се перуться. І тих Ісварг держить, аби
цьому Світу не бути поверженому." (ВК,11а) [2]. Тому поняття добра і зла
є умовним – ні Білобог, ні Чорнобог один без одного не існують, бо
обидва знаходяться у володінні Сварога, який і править Світом.
Зустрічаються вірування, коли Білобога наділяють добром, а Чорнобога
злом. Так у Гельмольда в "Хроніці слов'ян" XII ст. зазначено: "Слов'яни
мають дивний забобон: під час учт та пиятик вони пускають колом жертовну
чашу, в ім'я Бога добра і зла складаючи до неї слова, однак не посвяти,
а прокляття. Вони вірять, що добра доля перебуває у владі доброго Бога,
а зла – у руках злого. Тому своєю мовою вони називають цього злого Бога
Дияволом, або Чорнобогом, тобто Чорним Богом." [3, 152].
Чорнобог – він же Кощій, Велес, Вій, Кас'ян, Чорт, Сатана
(пор. сутінки) – різні імена, різних рівнів Наві – зв'язаний із
зародженням нового життя. Арабський мандрівник Аль-Масуді дає опис
святилища Чорного Бога (Х ст.): "І [є у них] будинок, який створив один
з їхніх царів на Чорній горі, яку оточують дивовижні води, що
відзначаються різними кольорами та смаками, усі дуже корисні. І у них в
ньому є величезний ідол в образі Сатурна, зроблений у вигляді діда з
патерицею в руці, якою він рушить кості мертвих з могил. Під правою його
ногою є зображення чогось на взірець комашні, а під другою [його ногою]
вороночорні зображення граків та інших [птахів – ?] і дивовижні
зображення чогось подібного до абісінців та негрів." [6, 34]. Це
зображення можна пояснити так: ворони – чорнота в небі, мурахи – чорнота
під землею, абісінці та негри – чорнота на землі. Таким чином, Чорнобог
керує чорнотою у всьому просторі. Чорний колір у більшості народів – це
колір землі, символ належності до підземного світу мертвих. Ворон –
живиться падлом, завжди пов'язаний зі смертю, старістю, мудрістю. Мураха
– пов'язується з марою, мором, мороком. [4, 66].
За схематичною уявою всесвіту у вигляді восьмикутної
зірки, образ Чорнобога має розташовуватися в лівому куті, який
відповідає півночі, середині ночі та зими.
У календарній системі – це 15 січня. На середину зими
випадає 21 день після свята Різдва Коляди. Образ Бога вітрів Стрибога за
схемою восьмикінцевої зірки стоїть саме в центрі і утворює променями,
які від нього відходять, розу вітрів. Промінь, що вказує на північ
припадає на народне свято Отдання, Чаклунський день (15 січня).
Вважалося, що в цей день слід бути обережним, щоб чаклунки, які можуть
"давати даннє", не наслали на людину біду чи хворобу. З огляду на це,
люди виробили чимало ритуалів, щоб повертати назад "даннє" та відвертати
погані наслання за допомогою молитов і замовлянь. Вірогідно, до таких
захисних дій слід віднести й те, що в цей день після вечері залишали
горщик із кашею на припічку для домовика. [1, 37-38; 5, 44].
Слід зазначити, що центр восьмикутної зірки відповідає
середині (21 дню) вертикального розташування 7 силових точок-чакр
людини, що загалом складають при шестиденному тижні 42 дні. Ця точка
позначає "сонячне сплетіння". На кораблі вона відповідає хрестовидній
щоглі, а вона виступає місцем жертвоприношення, тобто Отдання. Разом із
жертвою могли просити волхва і "видення" (чаклування) долі
новонародженого (в даному випадку Сонця).
Народного свята ушанування Чорнобога не збереглося, але
за схематичною розстановкою воно там має бути, як і свято Білобога, яке
припадає на середину літа (15 липня) і відповідає Вітрогону – святу
вітрів, які є онуками Стрибога. Це ж свято приурочено стихії Води, бо
вона у вигляді снігу та дощу заливає всю землю і знаходиться на
поверхні.
Література
1. Афанасьев А. Н. Поэтические воззрения славян на природу: Опыт
сравнительного изучения славянских преданий и верований в связи с
мифическими сказаниями других родственных народов / А. Н. Афанасьев. –
М. : Современный писатель, 1995.– Т. 2.
2.
Велесова Книга / Упор., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя:
Руське Православне Коло, 7524 (2016). – 188 с.
3.
Ґейштор А. Слов'янська міфологія / Пер. з польськ. – К.: Кліо, 2015. –
416 с.
4.
Пашник С.Д.
Руська Православна Віра у питаннях і відповідях. – Запоріжжя: Руське
Православне Коло, 7529 (2021). – 72 с.
6. Скуратівський В.Т. Вінець. – К.: Вид-во УСГА, 1994. – 240 с.
6.
Слов'янські вірування. Писемні джерела до вивчення курсу
"Релігієзнавство" для студентів гуманітарного факультету денної форми
навчання / Укладач В. О. Артюх. – Суми: Вид-во СумДУ, 2009. – 130 с.
http://www.svit.in.ua
До розділу