Свято
Григора припадає на один із "сонячних" днів календаря. Можна припустити,
що це день маленького Сонця, яке ще не виходить за межі двору. Воно може
позначати вогнище, яке "горить" в печі.
Піч для нагрівання чи
плавлення металів називається горн чи горно, і це слово походить від
праслов'янського *gъr̥nъ – "горіти", "жар". Вогонь виступає охоронцем
домівки, саме так перекладають з грецької Григорій, що позначає охоронця
"не сплю", "пильную", тобто страж. [6, 81]. "Горном" (від нім. Horn –
"ріг") також називають духовий музичний інструмент, який у давнину
слугував для сповіщення подій, зокрема й тривоги.
Близьким за смислом до
імені Григорія є й відносно новий термін "Егрегор" (дав.-гр. ἐγρήγοροι –
"дух-охоронець", "той, хто пильнує"). Під егрегором розуміють
колективний ментальний стан – "душу" групи, що проявляється у спільних
думках, емоціях і прагненнях людей. Це умовна невидима субстанція, котра
"огортає" певні явища чи поняття. Егрегор виникає там, де група людей
переживає сильні емоції й об'єднується навколо однієї мети. Це можуть
бути релігійні громади, творчі або філософські школи, навіть робочі
колективи. Сила віри у спільну ідею формує колективну свідомість, яка, у
свою чергу, впливає на людину, нерідко незалежно від її волі. [див. 1].
Отже, й родина має свій
"охоронний егрегор" – внутрішню єдність, що працює як один організм зі
спільною ідеєю. Велика родина поширюється на рівень Держави. Порушення
правил спільноти позначається терміном "гріх", етимологія якого складна,
та його пов'язують словами: гріти, пекти, кривий, пагорб.
Не менш загадковою
виглядає етимологія слова "горіх" – своєрідної міцної хата для ядра. Де
шукати символ чарівного горіха? На нашому рідному Триглаві. Середній
"зуб" Триглава внизу має форму горіха, а в його середині – перевернута
п'ятикінцева зірка – символ вогню (зародку Сонця). Тобто Вогонь
перебуває всередині "хатки-пагорба" – це володіння Велеса. І місце, де
твориться "первородний гріх": там сходяться два крайніх "зуба" Триглава,
що можуть символізувати чоловіче і жіноче начало. Також перевернута
п'ятикінцева зірка позначає посланця ангела-охоронця, що падає з Небес.
Зірки на небі – це душі наших Предків, то вони мають повернутися на
землю і відродитися серед свого роду. Тому і горіх отримав назву
"грецький" чи "волоський" не від етнонімів, бо народи мають інші
самоназви, а через світоглядне розуміння. Наш горіх-егрегор в шкаралупі
тримає тепло домашнього вогнища – зародок Сонця всередині гори.
Аналогічний образ є в
христосівців, де народження Ісуса зображають у печері гори (порівняймо з
піччю). Це місце називають Вифлиємом (Бедламом), бо немовля народжується
в потойбіччі серед бидляти (скотини) – цим місцем опікується Велес. На
іконах і картинах малюють, як від Сонця (Геліоса) падає зірка (ан-гел) і
світить усередині гори. Вона позначає народження малюка. [див. 4, 87].
Одну з давніх назв острова
Хортиці (Хортич) подає Костянтин Парфіроген – "острів Св. Григорія". Сам
острів може символізувати човен-камін, де міститься вогнище – зародок
Сонця [5, 4,10].
Ім'я Григор
багатокомпонентне, від нього походять такі форми, як Грицько, Ігор,
Єгор. Воно також співзвучне з ім'ям єгипетського Бога Гора, що
відображався у вигляді сокола чи яструба. Гор уособлював ранкове
Сонце-дитину, світло, син Ісіди і Осириса. Він бореться зі своїм дядьком
Сетом, що володів темрявою і демонами. Гор (Горос, Хорос) в іншому міті
є сином Ра – Богом Сонця. Геродот порівнював Гора з Аполлоном. [див. 7,
464, 469].
Треба згадати й Богиню
Хатхор (Хата-Гора), що тримає між рогами Сонце і могла зображатися
коровою. Вона була чи матір'ю, чи дружиною Гора, й символізувала жіноче
лоно: те, що приймає чоловічий фалос, або народжує. Водночас вона
уособлювала зоряне Небо, тому вона "володарка неба" чи "володарка
зірок", що нагадує звід печі. У деяких цервах і нині зводи оздоблюють
зірками, а сам храм розглядають як місце перебування зародку Сонця –
Вогню.
Степан Наливайко подає
співзвучне ім'я на індуському ґрунті, що підтверджує наше тлумачення
значення імені й свята: "Ґріхапаті (griha "оселя" +pati) – "Владика
оселі, Господар, Хазяїн". Це одне з імен Сур'ї-Сонця й Аґні-Вогню." [2,
330]. Отже, свято Григора можна ототожнювати з Домовиком-Вогнищем –
охоронцем родини.
Такої ж думки про Домовика
був Іван Нечуй-Левицький, який у праці "Світогляд українського народу"
зазначав, що "тепер, під впливом християнства, народ має домовиків за
нечисту силу, трохи шкідливу в хаті… У давні часи домовик був Богом
хатнього огню й печі і був певно добрим Богом, а не дідьком…" Також
Нечуй-Левицький порівнює Домовика з індуським Богом Агні – Богом
блискавки або просто вогню. Давні народи сприймали земний огонь, як на
украдений на небі й перенесений на землю. Індуси вважали Агні за
господаря в хаті та в сім'ї; він обороняв родину від усякої напасті,
дбав про господарське багатство, про харч, щастя й мир в сім'ї
господаря. [див. 3, 52-54].
Література
1.
Егрегор: що це таке, і як впливає на людину. - https://dailyday.com.ua/nepiznane/egregor-shcho-tse-take-i-yak-vplivae-na-lyudinu.html
(дата звернення – 23.01.2023).
До
розділу
Свято
Григора припадає на один із "сонячних" днів календаря. Можна припустити,
що це день маленького Сонця, яке ще не виходить за межі двору. Воно може
позначати вогнище, яке "горить" в печі.
Література
Егрегор: що це таке, і як впливає на людину. - https://dailyday.com.ua/nepiznane/egregor-shcho-tse-take-i-yak-vplivae-na-lyudinu.html
(дата звернення – 23.01.2023).