Світовит Пашник
Волхв РВ
Свято
Григора припадає на один із "сонячних" днів календаря. Можна припустити,
що це день маленького Сонця, яке ще не виходить за межі двору. Воно може
позначати вогнище, яке "горить" в печі.
Піч для нагрівання чи
плавлення металів називається горн чи горно, і це слово походить від
праслов'янського *gъr̥nъ – "горіти", "жар". Вогонь виступає охоронцем
домівки, саме так перекладають з грецької Григорій, що позначає охоронця
"не сплю", "пильную", тобто страж. [6, 81]. "Горном" (від нім. Horn –
"ріг") також називають духовий музичний інструмент, який у давнину
слугував для сповіщення подій, зокрема й тривоги.
Близьким за смислом до
імені Григорія є й відносно новий термін "Егрегор" (дав.-гр. ἐγρήγοροι –
"дух-охоронець", "той, хто пильнує"). Під егрегором розуміють
колективний ментальний стан – "душу" групи, що проявляється у спільних
думках, емоціях і прагненнях людей. Це умовна невидима субстанція, котра
"огортає" певні явища чи поняття. Егрегор виникає там, де група людей
переживає сильні емоції й об'єднується навколо однієї мети. Це можуть
бути релігійні громади, творчі або філософські школи, навіть робочі
колективи. Сила віри у спільну ідею формує колективну свідомість, яка, у
свою чергу, впливає на людину, нерідко незалежно від її волі. [див. 1].
Отже, й родина має свій
"охоронний егрегор" – внутрішню єдність, що працює як один організм зі
спільною ідеєю. Велика родина поширюється на рівень Держави. Порушення
правил спільноти позначається терміном "гріх", етимологія якого складна,
та його пов'язують словами: гріти, пекти, кривий, пагорб.
Не менш загадковою
виглядає етимологія слова "горіх" – своєрідної міцної хата для ядра. Де
шукати символ чарівного горіха? На нашому рідному Триглаві. Середній
"зуб" Триглава внизу має форму горіха, а в його середині – перевернута
п'ятикінцева зірка – символ вогню (зародку Сонця). Тобто Вогонь
перебуває всередині "хатки-пагорба" – це володіння Велеса. І місце, де
твориться "первородний гріх": там сходяться два крайніх "зуба" Триглава,
що можуть символізувати чоловіче і жіноче начало. Також перевернута
п'ятикінцева зірка позначає посланця ангела-охоронця, що падає з Небес.
Зірки на небі – це душі наших Предків, то вони мають повернутися на
землю і відродитися серед свого роду. Тому і горіх отримав назву
"грецький" чи "волоський" не від етнонімів, бо народи мають інші
самоназви, а через світоглядне розуміння. Наш горіх-егрегор в шкаралупі
тримає тепло домашнього вогнища – зародок Сонця всередині гори.
Аналогічний образ є в
христосівців, де народження Ісуса зображають у печері гори (порівняймо з
піччю). Це місце називають Вифлиємом (Бедламом), бо немовля народжується
в потойбіччі серед бидляти (скотини) – цим місцем опікується Велес. На
іконах і картинах малюють, як від Сонця (Геліоса) падає зірка (ан-гел) і
світить усередині гори. Вона позначає народження малюка. [див. 4, 87].
Одну з давніх назв острова
Хортиці (Хортич) подає Костянтин Парфіроген – "острів Св. Григорія". Сам
острів може символізувати човен-камін, де міститься вогнище – зародок
Сонця [5, 4,10].
Ім'я Григор
багатокомпонентне, від нього походять такі форми, як Грицько, Ігор,
Єгор. Воно також співзвучне з ім'ям єгипетського Бога Гора, що
відображався у вигляді сокола чи яструба. Гор уособлював ранкове
Сонце-дитину, світло, син Ісіди і Осириса. Він бореться зі своїм дядьком
Сетом, що володів темрявою і демонами. Гор (Горос, Хорос) в іншому міті
є сином Ра – Богом Сонця. Геродот порівнював Гора з Аполлоном. [див. 7,
464, 469].
Треба згадати й Богиню
Хатхор (Хата-Гора), що тримає між рогами Сонце і могла зображатися
коровою. Вона була чи матір'ю, чи дружиною Гора, й символізувала жіноче
лоно: те, що приймає чоловічий фалос, або народжує. Водночас вона
уособлювала зоряне Небо, тому вона "володарка неба" чи "володарка
зірок", що нагадує звід печі. У деяких цервах і нині зводи оздоблюють
зірками, а сам храм розглядають як місце перебування зародку Сонця –
Вогню.
Степан Наливайко подає
співзвучне ім'я на індуському ґрунті, що підтверджує наше тлумачення
значення імені й свята: "Ґріхапаті (griha "оселя" +pati) – "Владика
оселі, Господар, Хазяїн". Це одне з імен Сур'ї-Сонця й Аґні-Вогню." [2,
330]. Отже, свято Григора можна ототожнювати з Домовиком-Вогнищем –
охоронцем родини.
Такої ж думки про Домовика
був Іван Нечуй-Левицький, який у праці "Світогляд українського народу"
зазначав, що "тепер, під впливом християнства, народ має домовиків за
нечисту силу, трохи шкідливу в хаті… У давні часи домовик був Богом
хатнього огню й печі і був певно добрим Богом, а не дідьком…" Також
Нечуй-Левицький порівнює Домовика з індуським Богом Агні – Богом
блискавки або просто вогню. Давні народи сприймали земний огонь, як на
украдений на небі й перенесений на землю. Індуси вважали Агні за
господаря в хаті та в сім'ї; він обороняв родину від усякої напасті,
дбав про господарське багатство, про харч, щастя й мир в сім'ї
господаря. [див. 3, 52-54].
Література
1.
Егрегор: що це таке, і як впливає на людину. - https://dailyday.com.ua/nepiznane/egregor-shcho-tse-take-i-yak-vplivae-na-lyudinu.html
(дата звернення – 23.01.2023).
2. Наливайко C.I.
Українська індоаріка. – К.: Євшан-зілля, 2007. – 640 с.
3.
Нечуй-Левицький І.С. Світогляд українського народу. – Київ: Обереги,
1993. – 88 с.
4. Пашник
С.Д. Біблійна мітологія. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7531
(2023). – 92 с.
5. Пашник С.Д. Священний
острів Хортиця. – Запоріжжя.: Руське Православне Коло, 7522 (2014). – 64
с.
6. Скрипник Л.Г., Дзятківська Н.П. Власні імена людей. – К.: Наук.
думка, 1996. – 336 с.
7. Щокін Г.В. Людство і віра. Всесвітня історія народів і релігій –
К.: МАУП, 2005. – Т.ІІ – 640 с.
Пашник С.Д. Руський
Православний Календар. – Запоріжжя: Рідна
Віра
- у форматі
PDF
- у
форматі DOCX
http://www.svit.in.ua
До
розділу