Свято
Русалчин Великдень відзначається у четвер після Трійці. [1, 21]. За
іншими джерелами – у четвер перед Трійцею [7, 70], а подекуди "від
Зеленої неділі аж по наступну – Нявчин Великдень" [4, 142]. Загалом у
цьому питанні серед різних авторів немає єдності.
Приведімо аналогію з Навським Великоднем, який, за одними уявленнями,
припадає на четвер перед Великоднем, а за іншими – на четвер після
Великодня, коли поминають предків. У цьому контексті постає свято
Зільника (у церковному календарі – Симона Зілота), яке за постійним
календарем припадає на 10 травня. За шестиденним тижнем це якраз і буде
четвер після Трійці.
Щодо Зільника та його можливої тотожності з іншими божествами, наведемо
таке свідчення. Абат Неплах з Опановиць (1322-1368) писав про
язичницьких чеських князів, що "вони мали кумира, якого шанували як
свого бога, називався ж цей кумир Зелу" (Zelu), тобто Zelun, Zelaun –
від *zel (зелений). Відповідником цієї постаті можуть бути грецька Хлоя
(зелена), руський Ярило й південнослов'янський Голе, а також – і це
найцікавіше – давньоруський Зелус, про якого у XVIII ст. писав Матвій
Преторій. [див. 6, 97; 2, 270].
Зазначимо також, що в грецькій мітології Зелус або Зелос (давньогрецьке:
Ζῆλος, романізоване: Zêlos, букв. "завзяття") був божком, який
уособлював відданість, змагання, нетерпляче суперництво, заздрість,
ревнощі та завзяття. Зелус разом зі своїми братами і сестрами належав до
крилатих воїнів, що стояли біля трону Зевса та входили до його свити.
[див. 8].
Степан Килимник також плутав поняття Зеленого й Русального тижнів, однак
згодом виокремив пункт – "Мавський Великдень" – і зазначив, що
найстрашнішим і найнебезпечнішим днем Русального тижня був Зелений
четвер. Лише цього дня русалки могли ходити по селу. У цей четвер –
уранці до сходу сонця і ввечері після заходу – русалки справляли
Великдень... А в перший понеділок після Русального тижня відбувалися
Проводи русалок. [див. 3, 372-373].
Отже, Русальний тиждень таки слід відносити до періоду після Трійці. За
христосівською традицією це відповідає Світлому (післявеликодньому)
тижню, після якого, у понеділок (у шестиденці це 1 квітня) відбуваються
Проводи.
На Русалчин Великдень до сходу Сонця, коли ще не спала роса, йдуть
збирати трави. Жінки прямують до потаємних місць – де не чути півнячого
співу й не долинає собачий гавкіт. Знайшовши рослину, стають обличчям на
схід і моляться:
Мати Божа
ходила,
Зілля родила,
Відром поливала –
Нам на поміч давала!
Або:
Трава-травиця, красна дівиця,
Не я тебе садила, не я й поливала:
Господь тебе садив,
Господь і поливав –
Всякому онукові на поміч давав!
Годилося цього
дня митися в купелі з цілющих трав. [див. 5].
Як повідомляє
Марина Гримич, селяни вірили, що на Русальному тижні русалки виходять із
свої схованок – з лісів, полів, водойм і навіть боліт – і влаштовують
собі свято, яке буває раз на рік. І люди мусили поважати це свято: не
працювати, не чинити того, що могло б образити русалок, бути пильними,
інакше ті могли завдати великої шкоди. Найчастіше русалок уявляли як
молодих дівчат з розпущеним волоссям (інколи у вінках), які справляють
свій тиждень: роблять гойдалки, сплітаючи дві берези докупи, гойдаються,
регочуть, ляскають по воді, співають. У Наддіпров'ї існувало повір'я, що
там, де "майки" танцюють, краще росте трава і рясніше зеленіє рута.
[див. 1, 28].
До розділу
Свято
Русалчин Великдень відзначається у четвер після Трійці. [1, 21]. За
іншими джерелами – у четвер перед Трійцею [7, 70], а подекуди "від
Зеленої неділі аж по наступну – Нявчин Великдень" [4, 142]. Загалом у
цьому питанні серед різних авторів немає єдності.
Література: