Світовит Пашник,
Волхв РПК
Церква
в цей день святкує Різдво Пресвятої Богородиці. Біблійних відомостей про
різдво Марії чи батьків немає, як і про дату святкування. Церковники
використали мотиви апокрифів та народних традицій для складання легенди
про Різдво Богородиці. Головним церковним джерелом про життя Марії є
апокрифічна книга, що написана коло 170–180 року, що зветься
Протоєвангеліє Якова. [3, 213, 214]. Довідуємося, що батьками Марії були
Яким (з роду Давида-Сонця) та Ганна (з роду Харона-Місяця). Зачаття Анни
відбулося 8-9 грудня, а вже звідси вираховується різдво Марії 8-9 вересня.
З цього робимо висновок, що це свято має стародавнє природне походження,
яке христосівці прилаштували для своїх потреб.
Іван Огієнко надає
наступні відомості про це свято: "У нас Рожаниці святкувалися на другу
Пречисту, на Народження Богородиці 8-го вересня. "Слово Св. Григорія"
розповідає, що "по Святім Крещенії череву роботні Попове уставиша Трепар
прикладати Рожества Богородиці к Рожанічьній трапезі, отклади діючи".
Отже, мішали Різдво Богородиці з Рожаницями. Справляли це Свято так, що
справляли трапезу з "крупичного хліба, сира й добровонного вина", пили й
їли, і співали Тропаря Різдва Богородиці. Про цю трапезу Роду й
Рожаницям згадує й Слово Христолюбця XI віку." [1, 115.].
Степан Килимник також пише
про ці згадки: "У давнину, та й ще в XVII стор., у день Другої Пречистої
святкували специфічне свято "Роду-Рожаниць". Цебто добрих духів-душ,
опікунів нив, творців врожаю – вірили, що "Рід і Рожаниці" "робили
врожай"... Тому то це дохристиянське свято затрималось довший час. Про
це свято, як "поганське", ми довідуємось з досить численних письмових
джерел ХІІ-ХІІІ століть. [2, 171].
Гарафина Маковій
повідомляє, що на Другу Пречисту був своєрідний Жіночий День. Особливо
ушановувалася і обдаровувалася найстаріша у домі жінка. Також на це
свято був Мамин День, коли діти вітали своїх матерів, які отримували
подарунки від дітей та чоловіка.
"Відвіновані (одружені)
дочки ішли по службі Божій з вітанням до свої матерів. Зносили дарунки,
страви, і під воротьми починалося:
Гой
хто в цім гнізді? Сива голубка.
Рано вставала, дзьобиком пряла.
Дзьобиком пряла, крильцями ткала –
Своїх маленьких потят вбирала,
Своїх маленьких потят вбирала,
Та й на дорогу їх споряджала,
Та й на дорогу їх споряджала,
Крилом сивеньким сльозу втирала,
Крилом сивеньким сльозу втирала,
Та й у віконце їх візирала.
Та й у віконце зранку до ночі –
Крилом втирає сумненькі очі.
Не плач голубко, та й не дивися –
По сходах з ганку до нас спустися,
Стрічай велику свою родину.
Стрічай родину та й дяку Богу,
Що всі знайшли ми до тя дорогу.
Починалося застілля, а за
довжелезним столом кожен розповідав про своє життя-буття." [4, 170-171].
Припускаємо, що свята
ушанування Рожаниці (Матері-Землі) на Русі припадало на 8-9 числа
кожного початку сезону року. Чотири Рожаниці відповідно мали бути
дружинами Сварога (тобто Рода у чоловічому прояві), можливо через це у
мусульман дозволяється офіційно мати чотири дружини. Святкувалося свято
на зразок Різдва Сонця, починаючи з вечора і наступний день. На 8-9
вересня шанували найстарший прояв Рожаниці – Мару. В цей період природа
завмирала, тому Мару часто ототожнюють зі смертю. В той же час Землю
засівали озиминою – починалося нове життя.
Дивіться свято
Ганни (8-9 грудня) і
Лади (8-9 березня).
Література
1.
Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу:
Іст.-реліг. моногр. Видання друге. – К.: АТ "Обереги", 1994. – 424 с.
2.
Килимник
С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. – Т. V
(Осінній цикл). – Вінніпег, Торонто, 1963. – 250 с.
3. Катрій Ю.Я. Пізнай свій обряд!
Літургійний рік Української католицької церкви. – Ню-Йорк, Рим: ОО.
Василіян, 1982. – 493 с.
4. Маковій Г.П. Затоптаний цвіт: Народознавчі оповідки. – К.: Укр.
Письменник, 1993. – 205.
http://www.svit.in.ua
До розділу