ФРАНКО Іван Якович (27.08.
1856 — 28.05.1916) — письменник, мислитель, громадський діяч.
Народився в с. Нагуєвичах (Дрогобиччина) в родині коваля. По закінченні
Дрогобицької гімназії (1875) вступив на філос. ф-т Львівського ун-ту.
Тут вів активну громадську діяльність (спочатку через студентський
"Академічний гурток", а відтак через радикальні молодіжні організації,
що керувалися настановами М. Драгоманова), займався видавничою роботою
(ж-ли "Друг", "Громадський друг", збірники "Дзвін", "Молот" та ін.),
літ. творчістю практично в усіх видах і жанрах; здійснював соціалістичну
пропаганду, за яку його неодноразово заарештовували й ув’язнювали. 1891
р., будучи автором кількох вагомих поетичних збірок і прозових книг,
наукових досліджень та безлічі літературно-критичних, фольклористичних,
етнографічних, бібліографічних і публіцистичних статей, Ф. закінчив
Чернівецький ун-т, а 1893 р. здобув ступінь доктора філології у
Віденському ун-ті. Однак спротив влади і народовських кіл не дозволили
йому обійняти університетську кафедру. І надалі активно працював на ниві
красного письменства й гуманітаристики, продуктивно займався
науково-організаційною, видавничою та редакційною роботою (ж-ли "Житє і
слово", "ЛНВ"), брав активну участь у громадсько-політ. житті. У 1896 —
1907 рр. видав низку праць ("Поза межами можливого", "Народники й
марксисти" та ін.), в яких виразив своє світоглядне кредо. Вершинним
досягненням Ф. — поета і мислителя — стала поема "Мойсей" (1905). Попри
драматичні обставини останніх років життя і важку виснажливу хворобу,
вів інтенсивну літ. діяльність майже до самої смерті. Помер у Львові.
Похований на Личаківському кладовищі.
Гігантська і розмаїта, хоча й не завжди рівна за глибиною, ідейна
спадщина Ф. охоплює естетико-психологічні ("Із секретів поетичної
творчості"), історіософські ("Що таке поступ?"), політологічні
("Соціалізм і соціал-демократизм") та соціологічні ("Соціальна акція,
соціальне питання і соціалізм") праці, роботи з історії суспільної думки
України ("Суспільнополітичні погляди М. Драгоманова") тощо. Втім філос.
обдаровання Ф. щонайбільше увиразнено у художніх творах (поеми "Смерть
Каїна", "Ex nihilio", "Іван Вишенський", "Похорон", "Мойсей" та ін.), в
яких граничні проблеми людського буття інтерпретовані в
етико-антропологічному ракурсі. Почавши з успадкованого від М.
Драгоманова раціоналізму позитивістського штибу і засад реалістичної
естетики, оспівування "розуму владного" та утвердження громадського
змісту мистецтва і його доступності, Ф. згодом наближується до філософії
життя і до засад "ідеалістичного реалізму", опертого на нац. романтичну
традицію та віру в творче призначення духу.
Центральну для себе проблему "особистість і загал" Ф. розгортає у
різних площинах: герой і маса, творець і народ, митець і публіка,
будитель і спільнота. Ця суперечність в її різних модифікаціях
осмислюється і переживається поетом як смисложиттєва, спроектована на
долю укр. інтелігента, що за вкрай несприятливих обставин життя
бездержавної спільноти має бути готовим до жертовного подвигу, щоо
сприяти перетворенню маси на активну й самосвідому нац. силу. Його
опорою на цьому шляху є віра в ідеал — головний рушій прогресу
суспільства і спільноти. Таким ідеалом для зрілого Ф. є "ідеал повного,
нічим не в’язаного і не обмежуваного (крім добровільних концесій, яких
вимагає дружнє життя з сусідами) життя і розвою нації". Змагання до
цього ідеалу під силу цілісній людині: "Ми мусимо серцем почувати свій
ідеал, мусимо розумом уяснювати його, мусимо вживати всіх сил і засобів,
щоби наближуватись до нього..." Примат суб’єктивності — віри в ідеал —
на грунті єдності розуму, почуттів і волі; переконання у поступальній
ході історії, критерієм якої є "емансипація людської одиниці", й
передчуття загрозливості "розвою матеріальних відносин", "раціоналізм у
справах віри і реалізм у штуці" — з одного боку, а з іншого — віра в
ідеал і романтизм "огню в одежі слова"; усвідомлення необхідності
культурницької діяльності в Україні та її недостатності; поринання в
безконечні буденні клопоти і високий духовний аристократизм; повага й
увага до загальнолюдських проблем і докори укр. марксистам, котрі не
відчули того, що вони "наперед українці, а потім соціал-демократи";
звертання в "образках з життя" до натуралістичних засобів і наголошення
креативності поетичної фантазії — ось деякі з тих незчисленних дилем, з
яких виростає напруга думки Ф. і драматизм його поетичного слова.
Твори Ф.: Твори: В 20 т. — К., 1950 — 1956. (Т. 19. Філос.,
економічні та іст. статті. — К., 1956); Зібрання творів: У 50 т. (Т. 45.
Філос. праці. — К., 1986, Т. 26 — 43. Літ-ра і мистецтво. — К., 1980 —
1986, Т. 48 — 50. Листи. — К., 1986).
Про нього див.: Назарук О. Про Івана Франка. — Львів, 1910;
Єфремов С. Іван Франко. — Пг., 1916; Заклинський Р. Світогляд І. Франка.
— Львів, 1916; Іван Франко. — К.. 1926; Суспільно-політ. погляди І.
Франка у світлі його творчості та листування: Збірна студія. — X., 1932;
Сімович В. І. Франко, його життя і діяльність. — Львів, 1936 (те саме:
Львів, 1941); Крук К. Народний Каменяр. Ч. 1. — Львів, 1937; Лев В. І.
Франко та польські позитивісти. — Львів, 1937; Блохин Ю. Естетичні
погляди і творчий метод І. Франка // Літ. ж-л. — 1940. — №3; Панькееич
І. До переміни естетичних поглядів І. Франка в 1876 — 1878 рр, — Прага,
1944; Лисенко О. Я. Соціол. погляди І. Франка. — К., 1953; Возняк М. С.
Нариси про світогляд І. Франка. — Львів, 1955; Брагінець А. С. Філос. і
суспільно-політ. погляди І. Франка. — Львів, 1965; І. Франко і франкіяна
на заході. — Вінніпег, 1957; Мандрика М. І. Шевченко і Франко. —
Вінніпег, 1957; Возняк М. С. Велетень думки і праці. — К., 1958; Климась
М. А. Світогляді. Франка. — К., 1959; Каспрук А. А. Філос. поеми І.
Франка. — К., 1965; Пархоменко М. Н. Эстетические взгляды И. Франко. —
М., 1966; Копиленко М. Л., Копиленко О. Л. Слідами затривалої полеміки
// Філос. і соціол. думка. — 1990. — №12; Баган О. І. Франко і сучасне
становище нації. — Дрогобич, 1991; Панько Т. І. Мова і нація в
естетичній концепції І. Франка. — Львів, 1992; Денисюк І. Франкова
концепція нац. культури // II Міжнародний конгрес україністів:
Літературознавство. — Львів, 1993; Куца О. М. Драгоманов та І. Франко:
до проблеми "неполітичної" культури // Там само; Якимоєич Б. Світоглядні
позиції І. Франка і проблеми укр. державності // Там само; Зарубацька М.
Смисл і абсурдність буття в поемі І. Франка "Мойсей" // Сучасність. —
1993 — №2; Герасим’як І, Проблема свободи у філософсько-соціол. вченні
І. Франка // Гуманізм і духовність в контексті культури. — Кн. 2. —
Дрогобич, 1995; Гундорова Т. Франко — не каменяр. — Мельборн, 1996;
Корбич Г. І. Франко і нові літ. напрями: послідовність і суперечливість
поглядів // III Міжнародний конгрес україністів: Літературознавство. —
К., 1996; Іван Франко і нац. та духовне відродження України: Зб. наук.
статей. — Івано-Франківськ, 1997; Іван Франко — письменник, мислитель,
громадянин. — Львів, 1998; Сухий О. Нац. ідея в програмах і діяльності
укр. політ. партій Галичини (кін. XIX — поч. XX ст.). — Львів, 1998;
Жулинський М. Вірю в силу духа. — Луцьк, 1999; Його ж. "Признаюся, я
ніколи не належав до вірних тої релігії..." // Хроніка-2000. — Вип. 31 —
32. — К., 1999; Мельник Я. З останнього десятиліття І. Франка. — Львів,
1999; Гнатюк М. І. Франко в літературно-естетичних концепціях його часу.
— Львів, 1999; Мазепа В. І. Парадокси соціальної філософії І. Франка //
Актуальні філос. та культурологічні проблеми сучасності: 36. — К., 2001:
Наконечний А. Нац. ідея як інтегративний чинник у творчості І. Франка //
Людинознавчі студії. Вип. 4. — Дрогобич, 2001; Пятківський Р. Проблема
суб’єкта історич. процесу в філософії І. Франка // Людина і політика. —
2001. — Ч. 6.
Бібліогр.: ПавликМ. Спис творів І. Франка на перше 25-літє єго
літ. діяльності. 1874 — 1898. — Львів, 1898; Спис творів І. Франка з
додатком статей про нього і рецензій на його писання. Вип. 1. — Львів,
1918, Вип. 2. — Львів, 1930; Іван Франко: Бібліогр. творів. 1874 — 1964.
— К., 1966; Іван Франко: Бібліогр. покажч. 1956 — 1984, — К., 1987.
І.
Лисий
Франко Іван
- Сотвореннє Сьвіта
- Про Ватикан, унію та католицизм
- Мойсей
До розділу