Святилища острова Кам'яний

Світовит Пашник,

волхв РПК

 

В 1994 році археологи НЗХ на чолі з Вадимом Ільїнським дослідили святилище доби бронзи в південній плавневій частині острова Хортиця. Відомості про розкопки опинилися в пресі завдяки краєзнавцю Юрію Вілінову. Але через внутрішні суперечки не було вчасно повідомлено тодішнього директора НЗХ Георгія Кропивку. За цієї причини і відбулося звільнення Вадима Ільїнського із НЗХ.

Я зі Святославом Щербиною тоді активно співпрацювали з археологами, допомагаючи на розкопках. В розмові з археологами Вадимом Ільїнським і Максимом Остапенком нам було повідомлено причину конфлікту і як виникла ідея дослідження археологічного об'єкту в плавнях на острові Кам'яний.

Розповідь була наступна. Якось до археологів завітав один екстрасенс і повідомив, що може показати, де на острові Хортиця знаходиться найенергетичніше місце. Розклавши мапу острова він за допомогою маятника вказав місце в плавневій частині. Археологи віднеслися до повідомлення скептично. Бо у них вже був випадок, коли вказували, де захований скарб на острові. Виривши двометрову яму, звісно, нічого не знайшли. Та й ми із Святославом також мали подібний досвід: колись перевіряли "підземні ходи" від відомого мелітопольського фантазера Валентина Суперта.

Через деякий час, приблизно через рік, до них завітав інший екстрасенс і запропонував, проїхавшись на авто з правого і лівого берегів Дніпра, показати на пересічені найбільш потужну енергетичну точку на острові. Як на диво, це виявилася знову таж сама місцевість. Так як на цьому місці в плавнях були виходи граніту і цікаві об'єкти на поверхні, які раніше частково досліджувалися археологами, було вирішено провести розвідку невеликою групою. Результат був позитивний – було знайдено стародавнє святилище і, як думає Ільїнський, на тому ж місці знайшли першу християнську базиліку часів княгині Ольги.

З цього приводу не забарився до Заповідника навідатися єпископ УПЦ МП Василій з пропозицією організувати до місця знахідки паломництво віруючих. На щастя, треба надати належне директору НЗХ Георгію Кропивці, було відмовлено в цьому Василію з причини того, що місце знахідки "базиліки" знаходиться в зоні абсолютної природної заповідності острова. Тим більше, що місце розташування є складним для людей: треба робити місток для переходу через протоку, а влітку там повно комарів і кліщів. Вже не кажемо про те, що можуть постраждати гніздування птахів і наполохані звірі, переважно в тому районі зустрічаються дикі кабани.

Юрій Вілінов в книзі "Острів в філіграні епох і шляхів" подав трохи іншу інформацію, що, мовляв, сам владика Василій благословив групу археолога Ільїнського на пошуки культових християнських споруд [1, 113]. Наче віщун наперед побачив, що відкопають. Звісно, це є художні прикраси автора.

Вадим Ільїнський нам, як сповідникам стародавньої віри, вирішив показати це місце і намалював примітивну схему, як дістатися до острова. До озера Кам'яне дійти проблем для нас не було. Але ось далі в гущавині плавневого лісу виникли питання, як вийте на місце. Наче і стежки були протоптані в той бік, але ліс не проглядався і галявини з розкопом не було видно. Максим Остапенко нам потім розповідав, як під час праці експедиції відправився за харчами. Вийшов добре, а ось назад на острів як щось не пускало – чортівня водила. Години дві ходив манівцями і не міг вийти до табору. Таку ситуацію переважно маємо влітку, коли густі зарості і протока наповнюється водою. В холону пору року при низький воді протока взагалі пересихає і дерева не затуляють проходи, то можна досить легко пройти до святилища.

Так як на той час було дуже модним працювати з рамками (ми від В.Суперта теж цьому навчилися), то ми дістали знаряддя і запитали, куди ж нам іти. Установка була правильною – рамки, як на диво, нас вивели на потрібне місце і ми побачили сліди розкопу і навіть деякі камінці стирчали на поверхні, так як культурний шар там досить тонкий. З того часу ми не забуваємо відвідувати острів, хоч до нього складно дістатися.

Потім ми зі Святославом дослідили іншу частину острова і знайшли розритий об'єкт на південному сході масиву (так звана "висота 22,5"). Туди веде добре протоптана стежка. І там поруч росте величезний дуб. Раніше він мав вісім гілок. Але нам прийшлося одну гілку спилити, бо вона висохла і була вщент погризена шкідниками. Дуб вражає своїми розмірами і формою, але про нього згодом розповімо, як і про археологічні об'єкти.

Ми цікавилися в археологів, що то за розкоп. Нам повідомили, що там офіційних робіт не проводилося. Натомість пізніше, коли я працював в НДІ Козацтва (1997-2004) разом із Арнольдом Сокульським і Гарієм Калайдою, вони познайомили мене з Валентином Яковичем Черкуном, тоді ще директором ЦІМЕТ. Якось він звозив нас на цей об'єкт і розповів наступну історію. Вони з друзями цікавилися різними речами енергетичного плану. І десь на початку 70-х (можу помилятися) визначили, що на тому місці має бути підземна церква. Вони почали розкопувати пагорб і наштовхнулися на плиту, яка на їх думку могла перегороджувати вхід до церкви. Так як вона ніяк не піддавалася, то вирішили підігнати трактор і висмикнути її. Троси порвалися, і на тому робота горе-дослідників припинилася. Була думка, що вони просто сіли на материкову плиту і тому нічого не вийшло, і підземелля не знайшли. Чогось забувся у нього спитати, як же вони туди загнали трактор, бо зараз так лісом все поросло, що проїзду геть немає. Поруч, ще далі через протоку, яка теж пересихає, на південь є так звані "рисові поля". Може туди була дорога? А була таки точно, бо як би туди діставалися люди, щоб нарити сітку валів для вирощування рису на початку 30-х років минулого сторіччя висотою з метр-півтора? Та й на старих картах десь в той район плавнів проходив шлях.

А тепер проаналізуємо статті Вадима Ільїнського, які опубліковані в наукових збірниках. Маємо з цього приводу дві публікації [див. 2; 3]. Так як вони дублюють інформацію, то подаємо скорочену збірну розповідь, а також додатково дамо свої думки з того приводу, що склалися під час спілкування з Ільїнським, Остапенком та Віліновим.

Перша культова споруда знаходиться на відкритій галявині, плато має підвищення на 2-2,3 м (до затоплення Каховського водосховища висота на рівнем води була 4-5 м) над заболоченою місцевістю, по периметру воно оточене плавневим лісом. Зі сходу розташований дубовий масив. Причому видно, що деякі дуби мають по кілька гілок від землі, припускали, що то спиляні дерева пустили пагони.

 

 

Галявина з виходом граніту (вис. 18,2), де розташоване святилище. Вид на схід.

 

В західній частині добре видно сліди видобутку граніту, можливо його і використали для побудови святилища.

Як пише Ільїнський, в результаті шурфування на острові виявлені сліди перебування людини починаючи з періоду пізнього енеоліту – ранньої бронзи (досліджувалися скорчені поховання під кам'яними закладками), знайдений культурний шар (не перевищує 1 м) і споруди епохи пізньої бронзи, III–V ст. н.е., Х–ХІІ ст. н.е. Експедиція розбила 11 траншей по всій досліджуваної площі, всі вони показали наявність культурного шару.

Ось що археологи побачили на основному розкопі за описом Вадима Ільїнського (скорочено):

По периметру безсистемно лежачих каменів спостерігалася викладка з однакових за розміром (0,15 – 0,2 м) необпалених каменів, створюючи округлість всьому масиву діаметром 5 – 5,5 м. Внутрішній простір кам'яного кола викладено каменем до 0,3 м в довжину на рівні скелі. Центральна частина вільна від каменів, виявлена яма в скелі глибиною 0,3 м і діаметром 0,7 м. Знахідки не виявлені. В ямі, на рівні скелі, знайдений фрагмент кремнієвої стріли. Поблизу кам'яного кола знайдені шість каменів подовженої форми до 1,8 м висоти, розкиданих без системи. З урахуванням знайдених, весь набір каменів складає повний замкнуте коло діаметром 6 м. Подібні форми могло мати жертовне місце язичницького капища.

 

 

Схематичний план розташування розкопу 1 на о. Кам'яний [3, 107]

 

У процесі розбирання кам'яної площадки в північній частині розкопу на глибині 0,4 – 0,6 м виділені дві паралельно розташовані стіни з дикого каменю. Кладка їх має регулярний характер, камені скріплювалися глинистим розчином з великою часткою домішки мулу, дресви і рослин. Орієнтовані стіни по лінії З – С, товщина стін однакова – 0,9 м, відстань між ними – до 3-х м. Усередині кладки з каменю простежено залишки згорілих колод, вмуровані в забутовки глинистим розчином, прожареним в процесі пожежі до сіро-оранжевого кольору. Положення згорілих колод (товщина до 0,25 м) передбачає їх горизонтальне укладання і повторює напрямок стін. Уздовж їх залишків знайдені шматки обмазки зі слідами відбитків дерев'яних елементів. Південна стіна по її площині простежено протягом 7-ми м, північна – 6-ти. Із заходу обидві стіни перерізані пізнім прокопом до скелі (гл. 1 м). Зі східного боку стіни мають злами, симетрично повторюють свої напрямки: південна – на північ, північний – на південь, і на відстані 0,8 м від кутів тривають на схід напівкруглою в плані стіною, що має зовнішній радіус 1,8 м. Напівкругла ділянка стіни складена з каменю на глинистому розчині, насиченому жорствою і залишками згорілих дошок або прутів. Простежена товщина стіни становить 0,6 – 0,7 м, в своїй південній частині вона переважно складалася з глини на деревній основі. Внутрішня сторона стін будівлі мала складну конфігурацію. Починаючи від внутрішньої сторони східної напівкруглої стіни в західному напрямку південна і північна стіни мають виступ до 1 м шириною і до 0,7 м товщиною, аналогічні виступи, розташовані симетрично, перебували на відстані 1 м на захід. Вони мали правильну прямокутну форму. Через руйнування західної стіни (якщо вона була) повністю відновити конфігурацію внутрішнього простору будівлі неможливо, але припускаючи збереження об'єкта в 70% за аналогіями – доречно.

 

 

Один із валунів на поверхні

 

Ільїнський підсумовує, що з огляду на архітектурні особливості, ми маємо справу з ранньохристиянських храмом – базилікою. Виходячи з наявної збереженій частини, церква могла бути розмірами 9 х 4,5 м. Однак, храм простояв недовго, оскільки був побудований на місці капища, яке незабаром було відновлено язичниками.

 

 

План кам'яного спорудження, 2 – фрагмент амфорної кераміки, 3–5 – фрагменти посуду, 6 – фрагмент залізного котла, 7 – реконструкція базиліки [3, 109]

 

Нижче світлина з книги Вілінова "Загальний вигляд фундаменту храму" [1, 114]. Нас цікавить, як з цього могло вийти те, що намальовано на плані і реконструкції? Припустимо, що це таки будівля, а не поруйноване пізнішими похованнями святилище. То виникає запитання, а на якій підставі вважається, що це христосівський храм? Лише за знайденими залишками кераміки і котла? Цього не можна стверджувати, бо вони можуть бути випадковими: наприклад, хтось в часи Русі влаштував в тому місці стоянку. Тим більше, що це місце збору дружин і поруч на схід досліджувалося городище, що було близько до літописної переправи Протовче [3, 107]. Можна припустити, що то невеликий храм часів доби бронзи, адже на Хортиці відомі споруди цього періоду: наприклад, досліджений в 2005 р. храм в балці Ганівка мав площу до 200 кв. м.[див. 4, 107].

 

 

Цілком зрозуміло, що в добу бронзи люди будували і хати, і храми на кам'яному фундаменті, а зверху на думку археологів були або дерев'яні, або саманні будівлі. Враховуючи, що сама площа може нагадувати великий човен, то в західній частині міг розташовуватися храм-корма, куди лягає спати Сонце і запалюється вогонь, як його зародок.

Ми не можемо виключати і пізнішого часу побудови храму, нам про це складно судити не маючи повної картини, все ж ознаки релігійної приналежності на ньому відсутні. Порівняння за приблизною формою хортицького храму з базиліками теж не дає підстав стверджувати, що це христосівський храм. Інше питання, якби під його фундаментом знайшли відповідний предмет атрибуту, то лише в цьому випадку могли висовувати таку сміливу версію.

Коли Вадим Ільїнський знову повернувся до роботи в НЗХ в якості археолога, то в 2010 році додатково методом шурфування, прощупування ґрунту і вимірювання було оглянуто кам'яні закладки в районі раніше дослідженої "базиліки", а також більше приділено увагу південній висоті 22,5 біля семиствольного Дуба. Я брав участь в останній день цієї розвідки, тому вдалося поспілкуватися. Далі подаємо за Вадимом Ільїнським (скорочено) [2, 61-62]:

В ході робіт, по всій території урочища Домаха, на відстані 280 м на південний схід (від попередньої споруди), знайдено скельне утворення до 50 м в діаметрі з відміткою висоти над рівнем моря 22,5 м. Вся поверхня скелі покрита осадовими породами потужністю до 1,1 м. У різних місцях виявлено 5 скупчень каменів, подовжених за формою (до 2,5 м завдовжки). Походження їх місцеве. Чотири споруди розташовані на скельному останці, один в північно-західній частині на схилі. Поза споруд знайдені мінімум 7 подовжених, розміром до 2 м. менгірів. На трьох скупченнях виявлені підквадратні плоскі камені зі сторонами 1,5-2,0 x 0,5 м. Всі камені несуть сліди обробки і вивітрювання. Проведене шурфування в центральних частинах споруд. У всіх із них рівень материкової скелі фіксується на глибинах від -1,4 м до -1,7 м. На рівні наскальної жорстви фіксуються заовалені ями діаметром 1.0-1.4 м. По периметру ям зафіксовані сліди з каменів розміром 0,3-0,5 м.

 

 

Плита в центрі на вис. 22,5

 

 

Семиствольний дуб

 

Стан усіх каменів (вивітрені, примітивна обробка) говорить на користь їх значної давнини і тривалого перебування у вертикальному положенні. Їх концентрація навколо ймовірних стовпів (ям із забутовкою) дозволяє ототожнити їх призначення як культове. Наявність плоских каменів дозволяє порівняти їх з дольменами. Точні висновки і датування можливі тільки після широких досліджень згаданих об'єктів.

В ході робіт на "висоті 22,5" був виявлений дуб незвичайних розмірів. Були проведені його обміри, проведено шурфування на місці втрачених в 19 столітті його частин. За участю співробітників НЗ "Хортиця" був проведений аналіз ґрунтів, згідно прийнятої методики. В результаті встановлено діаметр (3,5 м) і обхват стовбура – довжина кола (11 м). Даний екземпляр значно перевищує відомі приклади дерев в країні. Вік подібних за розмірами дерев перевищує тис. років.

Острів Кам'яний має ще нас порадувати багатьма знахідками. Адже, окрім приведених споруд, там ще є недослідженими поля, які не поросли лісом і складається враження, що мають бути якісь об'єкти. Чекаємо на більш ретельні археологічні дослідження.

 

Література:

1. Вилинов Ю. А. Остров филиграни эпох и путей / Ю. А. Вилинов. – Запорожье : Полиграф, 2003. – 206 с.

2. Ильинский В.Е. Каменные культовые сооружения в урочище Домаха (в плавневой части о. Хортица) / В. Е. Ильинский // Північне Приазов’я в епоху кам’яного віку – енеоліту. – Мелітополь, 2013. – С. 59 – 62.

3. Ильинский В. Е. Средневековый храм в урочище Домаха (плавневая часть о. Хортица). // Музейний вісник. – Запоріжжя. – № 13. – 2013. – С. 106-112.

4. Кобалия Д.Р. Исследования у балки Ганновка на о-ве Хортица // Археологічні пам'ятки Хортиці та їх музеєфікація. – Вип.1. – Запоріжжя: Дике Поле, 2006. – С. 102-115.

 

 

http://www.svit.in.ua