Святилище Каракайка
|
|
Коли ходиш стежками священного острова Хортиця іноді трапляються на поверхні каміння, які закладені були ще нашими предками на місці сакральних об'єктів. І напевно ще довго поблизу профілакторію "Запоріжсталь" піщана дюна з каміннями тримала б таїни для простих перехожих, якби археолог Дмитро Никоненко не звернув на неї увагу. Розкопки святилища проходили восени 2013 року. Бойові дії на Донбасі пригальмували реконструкцію цього об'єкту. І тільки 2017 року святилище постало у повній красі за підтримки ТОВ "Соціальні ініціативи Запоріжжя". На інформаційному щиті подані фотографії розкопок і схеми святилища: Святилище доби бронзи у б. Каракайка було відкрите і досліджене у 2013 р. Пам'ятка є унікальною та мала дві стадії будівництва.
У добу бронзи (3-2 тис. до н.е.) на природному підвищенні було складено два кола із масивного каміння, одне в іншому. Також був встановлений менгір та жертовний камінь, орієнтовані на захід Сонця у день літнього сонцестояння. Конструкція використовувалася для здійснення релігійних обрядів та астрономічних спостережень. В скіфський час на місці святилища було здійснено поховання і після цього площа кам'яної конструкції була засипана дрібним камінням, утворивши суцільну кам'яну закладку. З часом поховання було повністю пограбоване. [3].
А ми спробуємо пояснити чому наші предки деякі святилища викладали подвійними колами. На острові Хортиця окрім святилища поблизу б. Каракайка є подібний об'єкт меншої форми поруч з б. Молодняга. Розкопки того місця проходили в 2000 році під керівництвом Максима Остапенко. Подвійні кола були викладені поруч із яйцевидним похованням доби бронзи (XX-XV ст. до н.е.) [див. 4]. Такі форми археологи пояснювали образом Змія, що обгорнувся двома кільцями: якби охороняє зародок-поховання. Ми висунемо версію, що подвійні кола без поховання символізують жертовник. Можливо на ньому клали померлого перед погребінням і проводили обряд. Сама символіка подвійних кіл, як жертовного місця, є ототожненням з ротом (губи і зуби), або ж відображена жіноча "зубата піхва" (дві губи) Богині-Матері. Мітологічний сюжет про "зубату піхву (вагіну, лоно)" досить поширений серед багатьох народів земної кулі. Часто вагіна ототожнюється із зміїною пащею. Тут мотив "зубате лоно" пов'язується не тільки із випробуванням, але й зі сферою смерті. Саме у культі Великої богині, богині-матері-діви, богині неба та потойбіччя, очевидно, і склалися уявлення про зубате лоно як життєдайне і смертоносне, як початок і кінець, як те, що своєрідно причетне до колообігу природних циклів. Зокрема, вчені вважають, що одним із символів богині в ідеографіці неоліту був круг (піхва). Причому "зуби" піхві за сюжетом вибивають, і вона стає лагідною. Тобто "зубата піхва" врешті-решт зі смертоносного монстра перетворюється в приручений чоловіком орган насолоди. [див. 2].
Чашеподібний жертовник і менгір-фалос
Про ототожнення образів жіночого лона і рота також відомий факт. Слід зазначити, що в рот кладуть кашу-насіння, а жіночі піхви наче жорнами оброблюють чоловічий "колос" і теж жеруть сім'я. Тому померлий наче насіння кладеться в лоно до Матері-Землі. А жертовник стає місцем поминання із споживанням жертви (жратви) поруч з могилою. Чашеподібний жертовник, що знайшли на місці святилища Каракайка, може слугувати доповненням і використовувався для рідини (вино, кров тварини). Звісно що можуть бути інші версії символіки святилища. Будемо чекати на подальші дослідження і розкриття цієї таїни світогляду наших предків. Археологічні розкопки 2019 року під керівництвом Дмитра Никоненка продовжили дослідження піщаного пагорба. В кількох метрах від вже відновленого святилища розкопали кам'яний панцир діаметром близького 10 м. В центрі культової споруди є місце, що нагадує поховальну яму, але знову не було знайдено скелета, натомість було кілька стріл скіфського періоду, залишки залізної зброї і частина вудила кінного упряжу. Враховуючи, що на пагорбі не знайдено залишків поховання, а лише супроводжуючий матеріал скіфського періоду, то висуваємо версію, що це скіфське святилище. І раніше на Хортиці знаходили дрібніші кам'яні жертовники цього періоду.
Археологічний розкоп 2019 р.
За зразок може слугувати скіфське святилище поблизу с. Кременівка Володарського р-ну Донецької обл., яке також складається з двох кам'яних панцерів без ознак поховання, щоправда, вони мали більший розмір і були насичені культурним матеріалом. Археологи зафіксували місця, де могли стояти дерев'яні (або кам'яні) образи Богів. Також звертаємо увагу на наявність на цьому святилищі кінської збруї. [див. 1].
Скіфське святилище поблизу с. Кременівка (Донецька обл.) [1]
Якщо порівняння з подібними культовими спорудами підтвердить версію скіфського святилища, то це буде найбільше святилище цього періоду, що віднайшли на цей час на острові Хортиця.
Література: 1. Гершкович Я.П., Ромашко О.В. Скіфські святилища Ареса: археологічні дані та свідчення Геродота. – https://svit.in.ua/stat/skif_sviatyl.pdf. 2. Кімакович І. І. Фольклорний анекдот як жанр. – https://proridne.wordpress.com/2013/08/06/фольклорний-анекдот-як-жанр-ірина-іго/. 3. Никоненко Д.Д. Звіт про результати археологічної розвідки на о. Хортиця у 2013 р. // Науковий архів Національного заповідника Хортиця - Запоріжжя, 2013. 4. Остапенко М.А. Культ "Світового яйця" в пам'ятках доби бронзи на о. Хортиця. – https://svit.in.ua/stat/st3.htm.
|
|
|
|
|
До розділу
